Як наша журналістка стала майже поліціянткою нового зразка

Крадіжка, злам, скандал, напад собаки. Повідомлення про це надходять одне за одним. Як від закоханої ревнивої панянки – стабільно, з певною періодичністю. Вони ж усе записують. І за десять хвилин – уже на місці.

Вони – це не американські копи чи київська поліція, а тернопільські групи швидкого реагування. Від поліції їх відрізняє хіба що відсутність спеціальної форми і крутих машин. 

Чим же живе та як працює наша міліція, нам вдалось побачити, як то кажуть, зсередини. Так, у рамках нового проекту «RIA плюс» - «Журналіст змінює професію» - ми на день потрапили у групу швидкого реагування. Такі групи почали працювати у Тернополі із січня 2015 року. Це майже як розпіарена нова поліція. Завдання у них – такі ж, як і у київської поліції: оперативне реагування на повідомлення громадян. Тут і виїзди на сімейні скандали, і на крадіжки. Тобто ситуації різні, а завдання одне – швидко прибути, зібрати інформацію і працювати далі залежно від повідомлення і ситуації. 

Тож починаємо. Понеділок. Мій робочий день починається о 8-й ранку. У моїх «колег» -  двох працівників роти міліції громадської безпеки особливого призначення Олександра та Олега, а також дільничного інспектора міліції Миколи, - набагато раніше. Поки я  налаштовуюсь на свій експеримент, «колеги» уже інструктаж пройшли, засоби захисту отримали, орієнтування і послухали про всі нещастя, які трапились за минулу добу у місті та області. Усі дружно йдемо до авто, напаковане нашими засобами індивідуального захисту. У цьому авто я проживу, скільки витримаю, а «колеги»  – цілу добу. Адже група швидкого реагування заступає на роботу на добу – з 8-ї до 8-ї. 

Робота – є робота
Далі патрулюємо Тернопіль за маршрутом: об’їжджаємо місто і чекаємо на повідомлення від чергового. Невдовзі уже є перше – на „Східному” жінка повідомила про зламаний замок у вхідних дверях. Мчимо туди. Дорогою дізнаюсь, що понеділок – це чи не найспокійніший день, бо тернополяни зазвичай полюблять натворити всілякого у вихідні. Тож якби знала, напросилася б попрацювати у суботу-неділю. Але з іншого боку добре, коли все добре…

-  Ось тут гляньте. Я замок змінювала два тижні тому, - розповідає та показує на вхідні двері розгублена мешканка. – А вчора двері відчинила, а серцевина вилізла. Я її назад вставила. А сьогодні вранці думаю: „Таки треба звернутись у міліцію”. Я не знаю, чи це заводський брак, чи хтось намагався зайти. Всіляке може бути.

Інспектор записує дані жінки, її звернення. Я трохи збентежена. Зрозуміло, що після доби очікування розібратись – зламували чи не зламували ой як буде складно. Колеги ж кажуть, мовляв, робота є робота, повинні реагувати на усі звернення. Невдовзі з’являється наша підмога. Вони ідуть опитувати сусідів. Далі працюватимуть із серцевиною замка, щоби з’ясувати – зламували чи не зламували?
Ледь встигнувши записати розповідь жінки, отримуємо інше повідомлення – на „Новому Світі” скандал в адвокатській конторі. Тож залишаємо колег опитувати сусідів і мчимо рятувати чи то адвокатів, чи то клієнта. На місці виявляється: у конторі драма з назвою «Поверни мої гроші».

Детальніше про те, чому і куди викликали тернополяни міліцію під час нашого експерименту, та що собою представляють групи швидкого реагування - читайте у №32 "RIA плюс" від 5 серпня

 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.