Замість недоречних слів – обійми і молитва

Перинатальний психолог Алла Тимчак каже, що жінка, яка планує вагітність після втрати дитини, повинна звернутися не лише до гінеколога, а й до психолога, аби психологічно бути готовою до прийняття нового малюка

У випадку позаматкової вагітності, невиношування плоду на різних термінах, коли вагітність завмерла чи дитина померла під час пологів – у всіх цих випадках горе для жінки є непоправним, каже перинатальний психолог Алла Тимчак. І страждати вона може роками.

Втрата відбувається на двох рівнях: на фізичному – бо немає дитини, і на символічному – мала стати мамою - і не стала, пояснює психолог.

- Жінку часто засуджують, буває, що свекруха нарікає, що невістка не змогла народити дитину для її сина, - розповідає пані Тимчак. - Навіть був такий жахливий випадок, коли в лікарні коробочку з мертвою дитиною свекруха поклала невістці під ноги, мовляв, ось на тобі результат, раз ти не змогла народити здорову дитину. І навіть через рік, коли наша пацієнтка прийшла народжувати наступну дитину, вона згадувала, як їй було боляче, тобто з настанням нової вагітності той біль не минув. Зрештою, пара розлучилася.

Процес горювання у жінок триває рік-два, а буває, що й до п’яти років.  

- Перша реакція жінки – це шок, ступор, але згодом, проживаючи усі стадії горя, вона повертається до нормального життя. У цьому їй можуть допомогти родичі, медичний персонал, психолог, - зазначає Алла Тимчак. – Оскільки у районах немає психологів, то медичні сестри мають бути обізнані, як допомагати таким жінкам. Звичайно, час горювання - досить умовний. У кожного це відбувається індивідуально, але зрештою біль минає. Та якщо є патологічні відхилення, наприклад, коли минуло п’ять років, а жінка і далі зберігає всі дитячі речі, нікого не допускає в дитячу кімнату, їй необхідна допомога психотерапевта.

Замість слів - молитва

Дуже часто жінки після втрати дитини у своїй проблемі звинувачують себе.

- Часто від них доводиться чути нарікання: „Якби я вчасно прийшла до лікаря чи не поїхала б тоді в село, чи не підняла б те відро, то все було б добре. Це я у всьому винна”, - розповідає психолог. – Інші звинувачують лікарів, що вони щось не зробили, навіть коли медики все ідеально виконали. Тут ціла буря емоцій. Тому і медичному персоналу важливо вміти правильно висловити співчуття. Це важливо вміти не лише лікарю, а й медсестрі чи санітарці. Адже у декого вибух емоцій може статися, коли санітарка шваброю пройшлася по підлозі поряд. Такі делікатні моменти варто враховувати.

Родичам жінки, яка пережила втрату, слід бути особливо тактовними.

- Нам здається, що слова вирішують все, але багато почуттів, особливо найделікатніші, неможливо висловити, - зазначає психолог. - Не потрібно говорити щось на зразок „ну не плач, в тебе ще будуть діти” чи щось подібне. Це недоречні слова, адже це горе непоправне. Краще просто помовчати з жінкою, показати, що її горе розуміють, обійняти її, поплакати разом з нею, вислухати, якщо вона щось розповідає, сказати, що помолитеся за неї. Це краще, ніж говорити стереотипні фрази.

Допомагає терапія і ритуали

За кордоном жінкам у таких ситуаціях допомагає середній медперсонал, який пройшов відповідну підготовку, розповідає Алла Тимчак. Психолог і психотерапевт працюють із патологічною ситуацією.

- У США активну роботу проводять групи підтримки, - каже психолог. - Зустрічі груп проходять один-два рази на місяць, і вони мають певну тематику. Крім консультанта, який здійснює супровід сім’ї у цей період, до команди спеціалістів входять соціальні працівники, священики. Таким чином, відбувається довготривала підтримка і моніторинг можливих відхилень. Є велика кількість брошур із рекомендаціями щодо переживання будь-якого виду втрати. Членів сім’ї, яка перенесла перинатальну втрату, заохочують до арт-терапії, різних ритуалів – висаджування дерева, написання прощального листа, запалювання свічок.

У Тернополі таким жінкам можуть допомогти в обласному перинатальному центрі - в групі психологічної підтримки, яка працює впродовж року. Перинатальний психолог проводить заняття щодня з 12 до 13 години.

- Зазвичай спочатку ми працюємо з жінкою індивідуально, а коли вона готова до занять у групі, то приходить на групові заняття, - каже психолог. - Група підтримки - це якраз те місце, де можна розповісти про свої переживання. І згодом жінка повертається до нормального життя, вона вже готова до нової вагітності.

Рідко хто після втрати дитини не хоче завагітніти знову. Зазвичай такі жінки хочуть завагітніти чимшвидше, але поспішати з новою вагітністю не варто, каже психолог.

– Щоб вагітність була гармонійною, а не з думками про минуле горе, його потрібно пропрацювати з психологом і відпустити, - зазначає Алла Тимчак. - Адже під час наступної вагітності у таких жінок є підвищена тривожність, їм сняться жахи, особливо напередодні дати втрати попередньої дитини. І той страх триває до самих пологів. А потрібно, щоб психіка майбутньої мами була готова до прийняття нової дитини.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.