Подорож у світ довідок, довідочок і мільйона копій…

Напевне, я не одна така. Напевне, будь-хто, хто хоч раз стикався із системою надання різноманітних пільг, згадував процедуру оформлення незлим-тихим. Це довелось пережити днями і моїй сім’ї. Вражень море. Але серед них, на жаль, жодної приємної(((

 

Шалені ціни на комуналку і нас примусили звернутись за пільгами. Чоловіка на кілька днів відпустили у відпустку. Приїхав із зони АТО, де перебуває вже більше року. Відповідно, ми вирішили скористатись пільгами, гарантованими державою для учасників бойових дій.

Зібрали пакет документів, який потрібен для оформлення. Звернулись в управління праці та соціального захисту населення. Там, окрім оригіналів, вимагали ще й копії документів. Ковтаючи готові вирватись слова та згадки про широко розрекламовану систему електронного документообігу, мовчки бігли до сусіднього магазину, аби назнімати копій. Адже у жодному з кабінетів чи фойє вищезгаданої структури міськради, де щораз вимагають чималу кількість копій, ксероксів не виявилось. Точніше – вони були. Але кожен зі службовців із суворим видом ніби відрізав: це тільки для службового користування. І всім абсолютно байдуже – інвалід перед ними стоїть, мама, яка щойно народила, чи старезна бабуся…

Ну, думаємо, тут все здамо, а вони вже передадуть у всі структури. Наївні… Щойно пред’явили стос оригіналів документів і ще більший копій, нас ощасливили, вручивши списочок з десятка структур, які потрібно оббігати самим. Причому нагадали: пільги у водоканалі, РЕМ та списку інших структур нараховуватимуть з дня, коли ми і там надамо всі копії та напишемо заяви. Наше запитання, мовляв, навіщо ж тоді ваша структура і чому не можна передати все іншим, залишилось без відповіді… І жодна людина не могла нам пояснити, які саме копії вимагатимуть у тих структурах.

Ми гонили містом, як… отут проситься дуже нелестиве порівняння. В кожній зі структур, яка надає послуги, і які розташовані в різних мікрорайонах міста, вимагали різні копії. І щораз доводилось шукати ксерокс, бо всюди чули одну репліку: у нас є, але для службового користування. У цей шалений день ми назнімали копій майже на сотню(!!!) гривень. Ввечері ніг не чули. Дико бісив отой бардак і безсилість перед зашкарублою системою бюрократії. Світу довідок, довідочок і мільйона копій. Бардак, в якому задіяні десятки сотен службовів, яким платять зарплати з наших з вами податків, відповідно, кишень. І в якому кожен монотонним голосом відповідав: «тільки для службового користування – не для людей».

Апогеєм абсурду стало, коли у жеку вимагали копію довідки про склад сім’ї, яку ж самі видали три дні тому. Ну, не можуть ті працівники увімкнути комп’ютер і роздрукувати папірчик. Це неможливо. Краще погнати людину до сусідньої крамниці зробити чергову ксерокопію. І женуть оті ж дрібні службовці, які десятками сидять у кожній структурі. І яким платять зарплати з наших податків – тобто, кишень…