Є книги, що схожі на хороше вино - їх хочеться повільно смакувати, вони з кожним ковтком розкривають новий відтінок аромату і смаку, а головне, що після них ще довго залишається після смак. Книга Регіни Бретт "Бог ніколи не моргає" саме така.
Не можу сказати, що ця книга змінила моє життя (можливо все попереду), вона радше принесла заспокоєння від усвідомлення того факту, що моє життя не гірше і не краще від інших - ВОНО МОЄ і саме тому найкраще з можливих.
Добрішої книги досі я не читала ніколи. При цьому, читаючи, я багато плакала (під час обідньої перерви, в громадському транспорті, вдома) і це завжди були сльози радості від позитивних прикладів, правильних висновків, щирості автора, добра і натхнення, яке я отримувала. Ця книга про автора, про її сім’ю та друзів, вона сповнена простими, але дуже позитивними людьми. Кожен з них знайшов свій шлях і став щасливим. Герої книги всі особливі, кожен по своєму – хтось не опускає руки в боротьбі з хворобою, хтось виховує 11 дітей, а хтось натхненно виконує свою, здавалося б таку пересічну, роботу. Сучасне мистецтво настільки захопилося фріками і аморалами, що забуло про те, що і звичайні люди зазвичай ніколи не бувають звичайними.
Цю книгу кишенькового формату на 260 ст, я розтягувала як могла, бо її хотілося смакувати і осмислювати. Під час читання в мене постійно було відчуття, що я читаю не чийсь досвід, а молитву, вкінці якої хочеться сказати «Амінь».
Раджу прочитати для натхнення, щоб задуматися, щоб вчитися відвертості, для заспокоєння...
