Вуличний гармоніст в Тернополі: „Російських пісень кажуть не грати”

- Це тульська гармошка, вона дає найкращий звук, - розповідає пан Григорій. – Знаю десь 20-30 українських пісень і стільки ж російських. «Рідна мати моя», «Чорнобривці», «Ніч яка місячна», «Вчителько моя», «На сопках Манчжурії», вальси «Амурські хвилі», «Дунайські хвилі», «Катюша», «Тонкая рябіна». Але стосовно російських мені часом роблять зауваження, щоб їх не грав, бо ж війна… Але ж Росія і Україна то ж православні країни… То все священики підбурили… Має бути дружба.

Чоловік грає і ті, і інші твори. Каже, що грати навчив колись батько, який був вчителем музики.Тому пан Григорій вміє грати на баяні, акордеоні, гармошці. Любить спів, бо мама гарно співала. За життя йому довелося змінити багато професій – спочатку навчався торгівельної справи, потім закінчив школу ковальства у Львові, згодом працював на заводі газової апаратури. А коли одружився, то поїхали з дружиною в село на Львівщині.

В Тернополі чоловік живе вже багато років. Про вміння грати, говорить, що це завдяки генам, бо батько був вчителем музики, а мама співала.

- От ви знаєте Марка Бернеса, він же не мав ніякої освіти, а як співав…, - зазначає чоловік.

Пан Григорій розповідає, що коли була жива дружина, вони часто заробляли на життя в потягах – він грав, а дружина співала.

- Мала такий гарний голос як Клавдія Шульженко чи Квітка Цісик, - каже пан Григорій. – Але вже кілька років як вона померла.

Десь 2,5 роки тому чоловік купив собі стару користовану гармошку і грає на вулиці. Йому допомагає пані Ніна. Жінка ставить біля нього на продаж зібрану обліпиху чи шипшину, так старенькі дають собі раду.

Каже, за день можна заробити від 30 до 120 гривень. Пенсія тисяча гривень, син і дочка його на Львівщині, тому доводиться виходити грати на вулицю. 

Чоловік цікавиться старими музичними інструментами, а ще в нього можна купити старі збірники пісень з нотами.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.