Вісім років без Джона Звожека

- “Багато міст бачив, а в Тернопіль я закохався, як у жінку” - це слова Джона, - розповідає вдова чоловіка Алла Хоперія-Звожек. Сидимо в улюбленому кафе Звожека - “Пінгвін”. - Він міг годинами ходити біля озера. Взагалі Джону подобалося щодня прогулюватися пішки, а архітектуру любив без тями!

Прінстон-Черкаси-Тернопіль

Алла Хоперія-Звожек живе у центрі Тернополя. Жінка береже пам'ять про Джона Звожека, доглядає його меморіальну дошку на вул. Опільського, 2. Саме тут вони жили. Тут працював і мріяв чоловік, який зробив для Тернополя багато добра. І якому хтось “віддячив”, викравши одну фігуру зі скульптурної композиції “Випадкова зустріч”.

- Я була директором школи №29 у Черкасах. Збудувала нову школу і запросила до нас волонтерів Корпусу Миру. Їх прийшло 10 чоловік. Джон зайшов першим — такий високий, під два метри росту, - пригадує пані Алла першу зустріч зі Звожеком. Це 1999 рік.

Джон Звожек — архітектор із Прінстона, штат Нью Джерсі, овдовів. Дві доньки, Крістіна і Дебора, уже дорослі. Відтак чоловік зголосився до Корпусу Миру.

- Коли Джона запитали, куди хоче, він коротко відповів “Європа”. Випало їхати в Україну, - розповідає пані Алла.

У Черкасах американець пропрацював три місяці.

- Мій чоловік помер на 20 днів пізніше за дружину Джона... - пригадує тернополянка.

Зрештою, життєва історія обох людей розгорталася невід'ємно від роману Джона із Тернополем — нестямної його любові до Файного міста.

- Джон сказав, що їде працювати до Тернополя, - продовжує жінка. - Олег Соколовський із управління екології якраз замовив волонтера — ландшафтного дизайнера. І Джон найкраще для цього підходив...

Отож, чоловік потрапив у наше місто. Причому вже під час його зустрічі на вокзалі стався курйоз. Звожеку заздалегідь сказали, що Соколовський знає англійську, а Соколовському, що волонтер володіє українською. Виявилось, - неправда. Та це не завадило двом людям стати друзями і плідно працювати. Дружина також переїхала до Тернополя.

Троянди і манголії для Файного міста

- Ось сквер, де сидить Шевченко, біля драмтеатру. Його на початку 2000-х реставрували завдяки американцям. Джон декілька разів їздив у розсадник в Умань — замовив 500 кущів троянд, близько 500 різних кущів, стільки ж дерев, - каже пані Алла. - Троянди висадили у розарій біля сучасного пам'ятника Бандері. І уявіть собі — вже через тиждень половини з них не було. Покрали.

З Любліна до Тернополя Джон Звожек привіз дві кущовидні і дві деревовидні магнолії.

- Деревця зацвіли того ж року! - веде далі тернополянка. - Але магнолії пробули цілими чотири місяці — з травня до вересня. Їх просто обламали. Коли була перша революція (Помаранчева — прим. ред.), кущовидну магнолію, що на бульварі Шевченка, взялися вирубувати на дрова. Коли тих людей зупиняли, вони сказали — “Нову посадите”.

Вочевидь, що такий культурний рівень вражав американця.

- Але Джон вірив у молодь, опікувався сиротами. За його сприяння втілили проект лікування дітей на конях, купили лінгафонний кабінет і допомагали сиротинцю у Коропці, - говорить вдова чоловіка. - Хотів реставрувати Коропецький палац за сприяння ЮНЕСКО. Створив проект реконструкції. Але тернопільська обласна влада, голова обладміністрації Цимбалюк, не підтримали.

Джон Звожек, за словами Алли Хоперії-Звожек, вірив, що Україна житиме гідно і заможно.

- Джон завжди говорив “Такі працьовиті люди, прекрасна земля і багата природа. Українці мають всі можливості жити заможно! Чому ви неактивні?”, - згадує тернополянка.

“І чому я живу в цій країні?”

Джон Звожек мав багато мрій. Приміром, хотів створити оранжерею — зимовий сад — над озерцем і острівком “Чайка”. Планував взяти весь цей терен під скло. Та, знову-таки, ідею не підтримали. Так само говорив про потребу почистити Став.

Під час своїх з дружиною поїздок до США волонтер із захопленням розповідав про Тернопіль, про Україну.

- На одній із вечірок свого товариша, скульптора Сюарта Джонсона, Джон домовився про подарунок для нашого міста — одну з його робіт, - розповідає дружина. - Сказав “Я їду. Зроби подарунок для українців”. І Сюарт сам вибрав “Випадкову зустріч”.

Композицію зі спеціального сплаву вартістю 100 тис. доларів перевезли кораблем до Одеси, а звідти доправили до Тернополя. Транспортування обійшлося у 50 тис. доларів, які оплатив сам автор. Скульптор — дуже відомий у США. Натхнення він черпає із робіт Клода Моне і в Вашингтоні є цілий музей робіт Сюарта Джонсона.

“Випадкова зустріч” зайняла своє місце на бульварі.

- І от травневого ранку 2003 року Олег Соколовський під час пробіжки побачив, що одна жінка з композиції лежить біля кущів. А іншої і сумочки — немає, - переповідає пані Хоперія-Звожек. - Я сказала Джону, а він у відповідь “І чому я живу в цій країні!”

День викрадення був найсумнішим для пані Алли з усіх днів перед смертю Джона.

- Ми занесли заяву у міліцію і я одразу сказала - “Шановні, без ваших хлопців тут не обійшлося”. Мені заперечили. Мовляв, за годину наряд міліції проходив повз і все було на місці. Але за такий короткий час не зрізати акуратно заклепки, якими скульптури були причеплені до лавки! Мала стояти машина... Та й одна жінка важить десь 90 кг. Все мало бути сплановане.

Серце Джона Звожека перестало битися о 6.30 30 серпня 2006 року. Його тіло кремували, згідно із заповітом. А прах розвіяли над Тернопільським ставом, який він так любив.

- Пройшло близько двох років, як Джона не стало, а до мене на квартирний телефон дзвінок. Чоловічий голос... - каже тернополянка. - “Ви хочете знати, де друга жінка зі скульптурної композиції?”. Я сказала, що не тільки знати, але й забрати та відновити її на місці. “3000 доларів і я скажу адресу”. Я не буду вам говорити, які слова від мене тоді пролунали у слухавку!

Джона Звожека його дружина згадує як великого мрійника.

- Він постійно посміхався і мріяв, як дитина. Джон любив сидіти за столиком у “Пінгвіні”, з бокалом коньяку, кухлем пива і книгою, - розповідає Алла Хоперія-Звожек. - І говорив “Я прожив тут найщасливіші роки... 30 серпня цього року буде 8 років, як Джона немає.

Біографічна довідка

Джон Звожек народився 10 вересня 1929 р. у місті Лорейн, штат Огайо, США. У 9 років втратив батька, працював з 12 років, аби допомогти сім'ї. Освіта вища. За професією архітектор. Проектував церкви, вузи, кінотеатри. Служив у ВМС США на Філліпінах і в Японії. Капітан. Після служби оселився у Прінстоні, штат Нью Джерсі. Упродовж 16 років щопонеділка з 17.00 до 20.00 працював волонтером у хоспісі. У шлюбі із дружиною Барбарою прожив 40 років — до її смерті. Виховали двох доньок. Овдовівши, переїхав в Україну як волонтер Корпусу Миру. Працював так до 18 листопада 2005 р. Два роки — в управлінні екології у Тернополі. Після того — у Карітасі. 27 липня 2002 р. обвінчався з Аллою Хоперією. Дружина переїхала до Тернополя. Помер 30 серпня 2006 р.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.