Коли піднімалося питання про хаотичну забудову та ущільнення міста, а не його розбудову, більшість тернополян мовчала. Коли піднімалося питання про будівництво торф'яних котелень, більшість мовчала. Коли піднімалося питання про забудову парку, більшість — мовчала. Коли піднялося питання про оплату за садочок для не тернополян, більшість тернополян мовчала. Коли піднімається питання про те, що тепер дертимуть і з тернополян, зокрема у школі за групи продовженого дня, більшість також змовчить?
Цікаво, в людей є інстинкт самозбереження і трохи самоповаги? Чи то вже все — настільки всі збайдужіли, опустили руки? Нє, ну зайняти позицію — від мене нічого не залежить, всі крадуть, всюди платити треба, такий світ, таке життя, хочеш жити — вмій крутитись і т. д., звісно можна. Однак рано чи пізно всеодно доведеться підняти голову і сказати якимсь місцевим ініціативам “ні”.
...Нещодавно Тернопіль святкував свій день. На Співучці була маса мам із дітьми дошкільного віку, шкільного віку, і навіть вічно зайнятих татів. Це ж якби така маса хоч раз піднялась відстоювати бодай якесь проблемне питання, думаю, воно б вирішилося на її користь. Або, принаймні, та маса змусила б рахуватись з її інтересами. А так, виходить, у місті живуть цілком забезпечені жителі, для яких мінус тисяча-дві чи більше із сімейного бюджету — не біда. І лише завжди “продажним активістам, проплаченим журналістам” все не так і все не те.
