Ой, як же мене вже коробить від політики. Навіть в Інтернеті не можна посидіти, щоб якийсь фейс політичний не вискочив тобі на екрані, не перебив би відео... І той фейс або розказує мені про моє майбутнє космічне життя, або поливає брудом конкурента. І традиційно всі згадують про зубожіння народу, про високі ціни, тарифи, про курси. Але хочеться їх запитати, а то нічого, що те зубожіння у нас успішно існує вже понад 27 років? Чи то вчора я, наприклад, була не зубожіла, а нині оп — і відразу зубожіла наніц? І чим ближче до виборів, тим більше я дізнаюся про своє «покращене життя» від влади, і про зубожіння — від тих, хто мріє її прибрати до своїх рук.
І що ж ви робили усі ці роки, аби жилося не так, як живеться?
Бісить, що практично майже всі («майже» тут, аби не чіплялись, а раптом і справді є інакші, а я просто не зрозуміла) вважають, що вони наймудріші, або просто — всі виборці дебіли і таке їм заливають, таке заливають!
Словом, я вам обіцяю зарплати вдесятеро разів більші, ніж у міського голови, безкоштовну комуналку, долар по 5 грн і що абсолютно всіх хабарників і злодіїв, включно із тими кумами, яких можу завести у політиці, посаджу в тюрму. Поставте мене президентом, чого вже там! Я ж новим обличчям буду, не забрудненим і не поміченим у сумнівних колах, із правильною орієнтацією — на Європу. Не вірите?
А якби те, що я сказала, сказав якийсь політик, то повірили б... І той факт, що частина з обіцяного — нереальне, частина — не в моїх «президентських» повноваженнях, нікого не насторожив би.