8.45 коридор поліклініки. В черзі близько двох десятків людей різного віку та статті. Всі в стані легкого нервового збудження дивляться на двері. На дверях синя табличка на якій білими літерами написано «Флюорографія», нижче приклеєний обривок паперу з написом «9.00-12.00».
(Мова оригіналу збережена)
Я: - Добрий день! Хто крайній.
Жінка 1: - Я крайня.
Я: - Буду за вами.
Жінка 1: - Ні, за мною ше та жінка в білому займала. (Киває головою в бік реєстратури).
Я: - Тоді я за нею?
Жінка 1: - Ні, за нею ще дівчина була.
Я (спантеличено): Яка дівчина?
Жінка 1: У футболці.
Я (починаю підвисати): - В якій футболці.
Жінка 1: Не пам’ятаю, прийде покажу.
Жінка 2 (до противного бадьоро): - Хто крайній!
Я: -Я.
Жінка 2: - Буду за вами, але я відійду займу чергу на аналізи.
Жінка 1: - О! Мені теж треба. (До мене). Прийде та жіночка в білому чи та дівчина, скажете шо я стою в черзі, тілько відійшла.
Я: - А хто хоч перед вами, щоб я орієнтувався в черзі.
Жінка 1: - Он та пані.
Пані: - Але за мною ще мужчина займав, в окулярах.
Я (подумки): - **********!
Занавіс.
