Хто про що, а я — про п'яних за кермом. Таки тут непорядок. Кожна людина має право напитися хоч до свинячого стану, якщо їй того хочеться. Але кожна людина, яка хоч трохи хильнула, має у цей день забути про автомобіль, ключі до нього і своє водійське посвідчення. Бо водіння у нетверезому стані — це як мінімум ризик бути затриманим, як максимум — ДТП.
І ось, перечитуючи реєстр судових рішень, дійшла до висновку, що найбільші алкоголіки — це водії “Жигулів”, “Ланосів” і авто на іноземній реєстрації. Бо саме таких переважно суди і штрафують. А найбільше патрульна поліція не любить водіїв «Тойот» і “БМВ”, бо все наклепи на них зводить — штрафів наклепає, наклепає, а потім у судах позориться. Бо то не так протокол склала, то не так зміни внесла, то явку водія не забезпечила, то не довела, що водій таки був п'яним. Не смішно?
І ще один улюблений мій вид водіїв — ті, покарання яким за п'яну їзду має придумати трудовий колектив. Це ж скільки ж треба забашляти начальству і не тільки, щоб те принесло заяву до суду із проханням передати матеріали справи на рогляд трудового колективу для вживання заходів громадського впливу.
- Не соромно тобі?, - спитає колектив.
- Соромно, товариші, ой як соромно, - скаже штрафник ... та й усе покарання.
І це у XXI столітті? Причому, водії, за яких горою встають трудові колективи, практично не їздять на “Жигулях” і “Ланосах”. Збіг? Звісно. Викручуються зазвичай у такий спосіб працівники приватних підприємств і, буває, працівники управлінь міськради, працівники комунальних підприємств. Посадовці, для яких фішка не може застосовуватись згідно із законодавства, викручуються за іншими схемами — у судах доводять, і суди вірять, що патрульні — просто лоханулися.
Тож, думаю, вся ця ситуація, уся ця судова система, і Адмінкодекс дуже-дуже потребують змін. Поки що це схоже на театр абсурду. Веселитися з того — не виходить.