Об’єднання спільним недругом

Липень 1987 року. Литва. «Живуть же люди, - подумав, йдучи вуличкою Панєвежиса і вдихаючи аромат кави, - ніби в одній країні з нами, а враження таке, наче в різних цивілізаціях». Я вже встиг відзначити різницю між сервісом у нас і у Литві: коректність тутешнього  персоналу, незвичні поліетиленові пакети, жіночок-продавців у симпатичних національних чепчиках. Після цього зайшов у якийсь бар. «Мне, пожалуйста, 100 грамм Абсолюта», - звернувся до бармена на «общепонятном». Той холодно глянув на мене і з доволі «рязанських» рис мого обличчя, напевно, вирішив, що я зі Пскова чи з тої ж Рязані. «Мы по сто грамм не продаем, - промовив з характерним акцентом, - только по 50». І по паузі додав: «И продавать начнем только через час».
 

Я потупцював на місці, і раптом мені в голову вдарила крамольна, як на ті часи, думка. «Может, вам не нравится обращение на русском? - запитав, - так я из западной Украины, из Тернополя, как же мне с вами общаться? Литовский за один день я не выучу…Может, на английском или французском?» Погляд бармена став привітнішим, і він рукою вказав мені на обертовий стілець біля бару. Я сів і за  хвилю промочив горло уславленою шведською горілкою, закусивши маленькою оливкою. «Нічого особливо - подумав я з деяким розчаруванням, - наша «Пшенична» нічим не гірша». «Может, чуть-чуть виски?» - раптом запитав бармен, усміхнувшись стримано-доброзичливою усмішкою – точнісінько як Артур, герой «Довгої дороги в дюнах». «Да-а, - промимрив я, полізши рукою до кишені, але  литовець жестом зупинив мене: «Виски за счет заведения». Я лише розвів руками, мовляв, ну, якщо вже так наполягаєш…Десь через півгодини я вийшов з бару, встигнувши за цей час скуштувати не лише віскі White Horse і Ballantine, а й чарочку Jamaica Rum. Теж – «за счет заведения». На прощання філантроп-бармен, імені якого я так і не дізнався, сказав мені з тим самим приємним акцентом: «Привет Тернополю!»… 


…Коли нині чую, що Литва допомагає, наскільки може, Україні, - лікує наших солдатів, входить до складу об’єднаної військової бригади, - я мимоволі згадую оте має «халявне» чаркування в Панєвежисі тридцятирічної давнини. Згадую і доходжу висновку, що моє швидке порозуміння з литовським барменом і узгоджені дії України і Литви мають спільну основу чи причину: наявність «третьої» сили, яка могла бути просто антипатичною (у 1987 році) і відверто ворожою (в 2017 році).  Наявність Росії.
 


 

Коментарі (3)

Ви не авторизовані

  • Jack Winchester

    Ну, нарешті написав про те, що ближче до серця... про бухло. Ти завжди любив побухати нашару, це правда... Без обмежень. До усирачки... І зовсім не Абсолют або Jamaica Rum... Та й французську не знаєш, брехло... Ще один мені вишуканий хранцуз...

    Ігор Дуда reply Jack Winchester

    Jacques le Winchester, tu es un  dégénéré exclusif et un  idiot maniacal

    (Сподіваюся, переклад з французької не потрібен?)

    Jack Winchester reply Ігор Дуда

    Ох, мусье хранцуз! Pardon... Але маю зауважити, що personne ne vous a enseigné de bonnes manières... Вихований хранцуз скаже просто va te faire foutre...

Кожного з нас Росія останніми роками розчарувала по-своєму. Знаю, що втратила багатьох своїх тутешніх шанувальників група...

Історично так повелося, що ми у своїй провінції традиційно поклонялися не лише всьому «заграничному», а й нашому...

Віддавна повелося, що особа, яка береться за виконання якихось відповідальних обов’язків чи набуває певного соціального...

Віддавна повелося, що особа, яка береться за виконання якихось відповідальних обов’язків чи набуває певного соціального...

Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up