“Українські підприємства повинні працювати”

Українці мають унікальну здатність до самоорганізації. Особливо, коли ворог зазіхає на їхню волю, територію, майбутнє. Події на сході довели і продовжують доводити це. Разом — ми сила, котра робить все задля перемоги. Робітники та службовці, вчителі та лікарі, підприємці та аграрії стали волонтерами. Представники бізнесу почали активно підтримувати армію та добровольчі батальйони фінансово та продукцією власного виробництва. Український народ повністю взяв на свої плечі тягар по забезпеченню обороноздатності своєї країни. На початках, для потреб військових, все купувалось в основному за кордоном. Та українські виробники, які в своїй більшості ніколи не приділяли особливої уваги продукції оборонного значення, почали розробляти та пропонувати аналогічні товари власного виробництва. За рік було розроблено та розпочато виробництво продуктів харчування, взуття, одягу, екіпіровки, захисних бастіонів, навігаційної системи, безпілотників, нового озброєння, нової техніки. Кожен українець без винятку намагається бути корисним своїй країні, кожен - від студента, що розробляє просту систему зарядки для мобільних телефонів в польових умовах, до керівника підприємства, яке виготовляє нові протитанкові ракетні системи "Стугна". Нещодавно Президент звільнив від податків і зборів імпортну продукцію для оборонного значення. Закуповуватимуть її на державне замовлення та за державний кошт. Так, нам дуже потрібні високо-технологічне озброєння, набої, техніка, одне слово - все те, що не можуть робити у нас. Поки що. Але ж багато чого можуть. І роблять. Проте влада, ніби не бачить цього, ніби забула про відтчизняного виробника. Жодних пільг для продукції оборонного значення українського виробництва вона не надала. Не виключено, що внаслідок цього національні виробники не зможуть конкурувати з іноземними компаніями, щодо ціни. Що ж виходить? Для придбання продукції оборонного значення будуть використані кошти державного бюджету. Тобто, наші підприємства сплачують до бюджету Єдиний соціальний внесок, військовий збір, ПДВ та інші обов’язкові платежі, а ці кошти направляються іноземним компаніям за продукцію, аналог якої виготовляється в Україні. Які наслідки це може мати? Негативні - закриття підприємств, збільшення безробіття, зубожіння і так не багатого народу, масове невдоволення. А ще — розчарування. Бо, коли потрібна була допомога, безкоштовна допомога, то держава зверталась до власного народу, до представників бізнесу, коли ж мова зайшла про державні закупівлі, освоєння бюджетних коштів, то про народ та український бізнес забула. Така ось реальність. Як на мене, в такий складний час, у час війни, держава повинна тісно співпрацювати з промисловими, будівельними, сільськогосподарськими та іншими національними підприємствами. Схема проста: держава замовляє, підприємства - виконують, бюджет з одного боку витрачається, а з іншого – наповнюється, народ має роботу та відповідно отримує заробітну плату. Єдина та злагоджена система, тісна співпраця, що вигідна всім. Хіба не так? То чому ж держава відмовляється від неї?