Згадуємо 2018-ий. Історії року

Отець Ігор з Тернополя вінчає та сповідає мовою жестів
Отець Ігор Шкодзінський - капелан для людей з вадами мови і слуху Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ. Служить мовою жестів вже 13 років. Готує до святого причастя дітей у двох закладах – Тернопільській спеціалізованій школі-інтернаті для дітей зі зниженим слухом та у Теребовлянському навчально-реабілітаційному центрі. У церкві Матері Божої неустанної помочі на бульварі Данила Галицького у Тернополі отець Ігор щонеділі о 13.00 проводить богослужіння мовою жестів. І взагалі виконує всі функції священика для людей із вадами слуху, – проводить похорони, вінчання, хрещення, сповідає.

Вивчати мову жестів отець Ігор почав, коли його нечуюча донька Настя пішла у дитсадок. Зараз дівчині 19 років, вона учениця 12-го класу Тернопільської спеціалізованої школи-інтернату для дітей зі зниженим слухом.

Славко Вархоляк: "Висока кухня – то не такий вже ліс"
Юний кулінар з Теребовлянського району Славко Вархоляк розповів про найцікавіше з участі у телешоу «МастерШеф»  
«Я просто закохалася в нього», -  сказала  суддя проекту «МастерШеф. Підлітки» Тетяна Литвинова про 15-річного жителя села Застіноче Теребовлянського району Ярослава Вархоляка  у першому випуску кулінарного шоу, який вийшов на телеекрани 20 лютого.  З того часу щосереди в ефірі каналу СТБ з вуст нашого земляка можна було почути не лише рецепти кулінарних шедеврів, а й звичну Тернопільську говірку та дотепні коментарі про життя підлітка в селі біля Теребовлі.
До речі, зараз Славко працює кухарем в одній із мереж тернопільських ресторанів. 

«Заліщики зі мною на все життя». Аргентинець розповів, чому носить прізвище Заліщикер
В Аргентині живуть близько сотні людей з прізвищем Заліщикер, яке народилося завдяки мігранту з райцентру на Тернопіллі.
Коли уродженець Заліщиків, єврей на ім’я Ізраїль майже 100 років тому мігрував до Аргентини, міграційний офіцер запитав його прізвище. Ізраїль не розумів іспанської і подумав, що його запитують про місце народження. Відповів: Заліщики. Офіцер зрозумів, що його прізвище Заліщикер, так і записав. Нині в Аргентині живуть близько сотні Заліщикерів. Адже Ізраїль приїхав туди ще з двома братами, які там одружилися, мали дітей та онуків.   Цю неймовірну родинну історію, пов’язану з райцентром на півдні Тернопільської області, розповів у соцмережі «Фейсбук» аргентинець Густаво Заліщикер. Своє повідомлення українською мовою, написане за допомогою гул-перекладача, чоловік опублікував у групі Заліщики.Online. Учасники  спільноти приємно здивовані цією розповіддю. Мешканці Заліщиків запрошують Густаво в гості, його повідомлення отримало сотні вподобань та десятки поширень. Журналістка «RIA плюс» поспілкувалася з паном Заліщикером та дізналася детальніше про його родинні корені. Чоловікові дуже подобаються Заліщики, які він побачив на фото в інтернеті. Він сподівається, що колись побуває у цьому мальовничому містечку.

Рідна мама відмовилася від Андрійка, а американка Келлі полюбила як рідного
Андрійко з Тернопільщини, який народився без кистей та гомілок, вже п'ять років живе у прийомній американській родині. 13 грудня хлопчик відсвяткує іменини і сьомий день народження. Яким є нове життя Ендрю у США, "RIA плюс" розповіла його прийомна мама.

Історія Андрійка з Тернопільщини не залишила байдужим нікого. Від малюка з інвалідністю відмовилася мама, і він опинився у будинку дитини. Про нього писали ЗМІ, показувало телебачення. Врешті білявого хлопчика вирішило усиновити подружжя Рейнольдзів зі США.
Нині Андрійко разом з великою родиною Рейнольдзів живе у місті Чаттануга штат Теннессі. 13 грудня хлопчикові виповнилося 7 років. Він помітно підріс, з блондина перетворився у шатена, впевнено користується протезами і виглядає щасливим на фотографіях, які завантажують у соцмережі його батьки. Загалом у Рейнольдзів шестеро діток. Крім чотирьох усиновлених, у Езри та Келлі згодом народилися ще й двоє власних. 
Нині Андрійко живе практично повноцінним життя. Він купається в океані та басейні, будує замки з піску на пляжі, катається на гойдалці, грається з сестричками, малює, робить аплікації.
- У Ендрю все чудово. Він вчиться у першому класі, досить добре читає, - розповідає Келлі. -Хлопчик швидко росте, тому протези доводиться змінювати. Він цікавиться футболом і боротьбою, навіть грав у бейсбол.

Приречена на самотність. Як склалося життя Віолети, яку вдома на 30 років зачинила рідна матір
Історія 52-річної Віолети Марчукової сколихнула всю Україну. До нормального життя жінка повернулася лише чотири роки тому. А до того 30 років прожила, наче в тюрмі - весь цей час не виходила з квартири, де її зачинила власна матір. Про цю жінку стало відомо у 2014 році, коли померла її матір, Зоя Марчукова. Сусіди помітили, що та певний час не виходить з квартири, і звернулися в поліцію. Правоохоронці знайшли Зою мертвою на кухні. А коли зайшли в кімнату – жахнулися. На ліжку лежала доросла жінка з тілом, як у дитини. Вона була знесилена, голодна і не могла ходити. Це була Віолета. Про її історію можна писати книгу та знімати фільм. Цикл сюжетів під назвою «30 років самотності» вийшов на телеекрани. Після цього про Віолету багато писала преса, про неї знімали програми центральні телеканали.

Як склалося життя Віолети після того, як вщух шум навколо її особистості?  Жінка, яка була 30 років відірвана від світу, зовсім не адаптована до життя. Вона не може піти в магазин чи вирішити побутові справи, не зготує сама собі їсти.
 
«Після цього я боюся панельних будинків». Тернополянин розповів про землетрус у Вірменії

7 грудня минуло 30 років, відколи стався катастрофічний Спітакський землетрус у Вірменії. Тернополянин Сергій Сінкевич був одним із ліквідаторів лиха. Ексклюзивно для “RIA плюс” і "20 хвилин" чоловік поділився спогадами про цю подію.
У нього досі перед очима загибла під час землетрусу молода жінка з модним на той час японським годинником “Сім мелодій” на руці. Саме її першою знайшов серед руїн багатоповерхівки, знищеної під час землетрусу. Далі було сотні тіл, особливо багато дітей, які загинули у власних домівках, дехто встиг вибігти на сходову клітку… Сергію Сінкевичу досі важко згадувати пережите у 1988 році у Вірменії, де він працював ліквідатором наслідків землетрусу.  А страх до панельних будинків залишився на все життя. Адже бачив, які вони беззахисні перед стихією. Складаються, наче карткові.
Коли у 1988-му загін з Тернополя вирушив на ліквідацію землетрусу у Вірменію, ніхто не знав, що їх там чекає... Хлопців просто привезли у зруйноване місто і забули. Далі, крім важкої роботи на завалах, тернополянам довелося ще й вести боротьбу за виживання, адже умови були складні. Ця історія, наче пригодницький роман! Мужність, страх, драма, пригоди... 

За два роки тернополянка народила трьох діток

Несподіванкою для Надії Кирилів була вагітність двійнею та ще більше жінка здивувалася, коли через три місяці після народження дітей завагітніла знову.

Надія Кирилів з чоловіком щасливі батьки дворічних двійняток  Дем’яна і Мілани та однорічної Єви. - Різниця між дітьми рік і два дні, - каже Надія. - Всі народилися у квітні. Єва 20 квітня, а двійнятка 22-го. Тому день народження ми святкуємо разом для всіх. І в моїй, і в чоловіковій родині були були двійнята, але ми до того не були готові взагалі. А тим більше, що в результаті маємо аж троє діток. До речі, нас часто запитують чи це трійнята, коли гуляємо з двома візочками.

Бджоли допомогли вилікувати спину

Кого жалила бджола, той знає, який пекучий біль від укусу цієї комахи. Та є люди, які знаходять порятунок у бджолиній отруті і свідомо ставлять на своє тіло бджіл, аби вони їх жалили і таким чином лікували.

ЇЇ називають сміливою, безстрашною, жінкою-скелею. На що вона відповідає: «Подивіться, які вони (бджоли – ред.) маленькі, а яка я велика». Наталка Потурай з Великих Бірок має незвичне хобі – бджільництво. Тим, як вона голими руками не боїться тримати рамки з тисячами бджіл, захоплюються її друзі у соцмережі. А також зауважують, що пасічниця з манікюром просто прекрасна! Пані Наталя не лише не боїться укусів, а й спеціально хоче аби її вжалили бджоли. Віднедавна жінка зацікавилася апітерапією (лікування продуктами бджільництва – ред.) і випробовує її на собі. Вже є позитивні результати.

"Бог подарував мені винагороду - мою Олюню", - боєць з Тернополя після двох років полону знайшов своє кохання

Два роки в полоні російських бойовиків - як страшний сон для Володимира Бачинського з Тернополя. Чоловік добровільно пішов захищати Україну та був захоплений у полон. Реабілітацію Володимир проходив у Київському госпіталі, де познайомився із медсестрою Ольгою. 10 травня цього року чоловік відзначав своє 40-річчя, наступного дня відсвяткував весілля. Свою історію кохання Володимир та його дружина Ольга  розповіли журналістці "20 хвилин".

Як тернопільська співачка схудла в армії на 55 кг
Тернополянка Юлія Шкугра – гордість місцевої 44-ої артбригади. У минулому вона – відома на Тернопільщині виконавиця, організатор та ведуча весіль. Тепер – молодший лейтенант, начальник клубу військової частини.
- Усе життя була співачкою та працювала в нічний час. У якийсь момент захотіла кардинально змінити своє життя. Вирішила піти на державну роботу. На часі якраз була служба в армії. 

Про свій вибір героїня публікації не пошкодувала ні дня. Зізнається, що їй дуже поталанило, адже і в армії вона робить те, що найкраще вміє – організовує різні заходи, але тепер вже для особового складу військової частини. Часто ці дійства проходять на державному рівні, що дуже тішить тернополянку.

- Для мене це – колосальний кар’єрний ріст. Я вкотре переконалась: усе в наших руках. Прийшла в армію з вагою 110 кг. За роки служби схудла рівно наполовину. Я хотіла повністю себе змінити, і мені це вдалося, - зауважує Юлія.

"Любіть людей і сипте цукор до кави": отець Олексій Філюк про церкву, кухню і прийомного сина

Він зустрічає людей у світі хрестинами, об’єднує їх життя шлюбом і проводжає когось у вічність. Окрім того, священику Олексію Філюку із Лановеччини вдається поєднувати Служіня Богу, активну громадську позицію, сім’ю та … 17 тисяч фоловерів у соцмережі. Отець Олексію Філюк  -  людина з відкритим серцем, безмежною вірою та сотнями друзів у рідному селі,  всій Україні та в соцмережах. Про початок його шляху з Богом, нову сім`ю та поради для вірян читайте у ексклюзивному інтерв’ю “20 хвилин”.

Тернопільський пластичний хірург готовий безкоштовно прооперувати 10 людей, які страждають через свою зовнішність
Благодійний проект "Промінь милосердя у Тернополі від центру хірургії одного дня" започаткували пластичний хірург Микола Никитюк та власник медичного центру Олег П’ятничка. Лікар готовий безкоштовно прооперувати людей, які комплексують через свою зовнішність. Хірург проведе відбір серед охочих і обере 10 осіб, яких прооперує і забезпечить післяопераційну реабілітацію. Каже, що обиратиме людей, які опинилися у складних життєвих обставинах і не мають коштів на операцію. А також найперше звертатиме увагу на випадки, які заважають людям жити повноцінно і завдають їм страждань.
 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.