Письменники з України, Білорусі та Польщі говорили про мистецтво в умовах війни

Так, під час круглого столу можна почути думки Юрія Андруховича, Юрія Іздрика, Бориса Гуменюка, Любові Якимчук, Василя Карп'юка, Олександра Смика, Василя Махна, Сергія Пантюка та багатьох інших. 

Всі вони сходяться однієї думки — про війну писати треба, інакше нашу історію замість нас напишуть інші. 

-Я б не хотів знати про цю війну те, що зніме Боднарчук, я хочу знати те, що напише Любов Якимчук, - каже поет, заступник командира батальйону “ОУН” Борис Гуменюк.
На його думку про війну писати треба, щоб потім про неї знали наступні покоління.
Війна відбувається не лише в частині України, вона поруч — в нас самих, додає поет, літературознавець Маріанна Кіяновська. І тут важливо побороти інформаційну війну, яку веде з нами Росія. 
Тому роль журналістів та письменників дуже важлива у цій війні, - каже вона.

Про боротьбу з ворогом шляхом висміювання, згадав Юрій Андрухович. 
- Найефективніший вірш цієї війни складається з двох слів - ”Путін х...ло”, - каже Юрій Андрухович. - Путін детабуїзувався в нашій свідомості. Це щось нижче, щодо нього можна вживати найтабуїзованіші слова.  І тут включається сміховий показник — карнавалізація. Висміювати — це по своєму вбивати. І не варто намагатися бути святими чи ангелами. Ми люди, ми маємо право на ворожнечу і маємо право відповісти ворогові. 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.