Вірші Василя Махна переклали малаяламською мовою, однак на батьківщині його творчість сприймають не всі

Вірші Василя Махна переклали малаяламською мовою, однак на батьківщині його творчість сприймають не всі
Поки всі охочі не отримали автографи, українсько-американського поета Василя Махна із зали не випустили. Хоча й фурору його приїзд у Тернопіль не спричинив.

Слухати вірші колишнього земляка нещодавно в арт-клубі “Коза” зійшлися здебільшого студенти. Було там і декілька викладачів педуніверситету та редакторів деяких тернопільських видавництв.
– Такі виступи потрібні, адже лише на публіці можна перевірити, чи викликають тексти певні емоції, – каже Василь Махно (44 р). – Автор має викликати людину на розмову, адже без діалогу з читачем твір не може існувати.
Розчарували митці
Наступного дня після творчого вечора поет у “Козі” замовляє чай. Василь Махно — у джинсах, темно-оранжевому светрі і сірій куртці зі вставками. Каже, що востаннє приїжджав в Україну два роки тому і то лише на декілька днів.
- Тоді батьківщина зустріла мене дощем. Тепер і поїздка набагато довша, і погода краща, – розповідає поет. – Я днями ходив вулицями і спостерігав за людьми...
Перше, що здивувало поета в  Тернополі - на наших вулицях дуже багато красивих дівчат. Натомість деякі чоловіки - художники та письменники подивували не дуже приємно.
– Вони мене весь час переконували, що Америка - це погано і що там немає ніякої культури, – скаржиться поет. – І це говорили ті люди, які у США ніколи не були. Та й узагалі за останні роки не виїздили за межі країни. Окрім того, будь-які аргументи ці люди не сприймають. Але це велика їхня помилка, адже митці мають бути відкриті до діалогу, а також не мають боятися змін.
Америку пізнав за запахом
Василь Махно розповідає, що відколи в Америці - дуже змінився. Тамтешня культура, психологія та й стиль життя дуже відрізняються від того, до чого він звик в Україні.
- Звісно, я також змінився, змінилися й мої вірші, – продовжує поет. – Адже що я знав про Америку, коли жив у Тернополі? Я ж так само мислив, як мої колеги. Мені потрібно було прожити там два роки, щоб зрозуміти країну і місто, в якому я тепер живу.
Виявилося, що перше знайомство з Америкою поет досі пам’ятає в деталях.
- Ми приїхали у Нью-Йорк пізно ввечері, і перше, що нас вразило, – звуки і запахи, – пригадує він. – Це були дуже пряні аромати, які використовують під час приготування страв у різних кухнях світу. Лише через кілька років я перестав їх помічати. І тепер можу спокійно пообідати навіть в індійському ресторан, де спецій використовують найбільше.
Народилася друга донька
Український емігрант в Америці працює в науково-культурному товаристві ім. Т.Шевченка. Він нині разом із колегами визначає, кому з науковців і письменників потрібно виділити стипендії чи гранти. Окрім того, пан Махно організовує різні зустрічі та виступипи видатних людей.
- Така діяльність мене цілком влаштовує, - каже він. – А ще - я дуже багато пишу і друкуюсь у багатьох країнах. В Індії мої твори переклали навіть на малаяламську мову.
Тож Америка, за словами пана Махна, відкрила йому чимало нових можливостей. Окрім того, там в нього народилася молодша донька.
- Коли Соломійка підростала, ми її вчили говорити і англійською, і українською водночас, – усміхається чоловік. – Навіть вмикали українські мультики, щоб вона швидше засвоювала мову. Згодом я їй пояснив, що вона мусить добре знати обидві мови.
Старша ж донька пана Махна - Христина - англійську вивчила без проблем. Та й адаптувалася вона до життя в США значно швидше за батьків.
– Вона в американську школу пішла з першого класу, – каже Василь Махно. – Коли Христинка закінчувала навчання, то їй присвоїли титул найкращої учениці. Хоча спочатку мову вона знала не так досконало, як інші.

П’ять запитань про творчість

– Ви тепер дуже багато пишете про Нью-Йорк...
- Так. Бо направді, дуже мало таких міст є на планеті. Те місто не спить 24 години на добу і постійно горить вогнями. Тут відбувають різні мистецькі акції та культурні події. Тому не писати про нього просто неможливо.
- Про які міста ще пишете?
- Про Чортків і Кривий Ріг. У Чорткові я народився, а в Кривому Розі – навчався.
— Чи пишете про Тернопіль?
- Ні, хоча я в Тернополі прожив більшу частину свого життя, не можу про нього писати. Культурне життя в цьому місті не викликає жодних позитивних емоцій. Можливо, я просто сумую за тією атмосферою, що була в Тернополі у 90-х...
– У Тернополі на вашу творчість реагують по-різному: одні захоплються, інші – категорично не сприймають...
– Так суперечливо до мене ставляться лише в Україні. Але не через творчість, а через те, що я вирвався звідси.

Коментарі (33)
  • Anonymous

    Ну ви знову за своє. Панове краще читайте і насолоджуйтеся - це просто шедев Бруклінська елегія щоранку пекарні єврейські відчиняють з пітьми перше що добігає – схожий на прудкість лисиць – запах цинамону – розтертих із цукром яєць – до цегляних синагог – і це є початком зими бо тісто пахне сосною і зірваний вчора жасмин разом із часником і цибулею сиґналить тобі з полиць од сьомої починається лящання металевих замків іржання сабвею – перегуки вуличних продавців – вантажники носять фрукти залежно від попиту й цін і кавуни смугасті схожі на тигрів з боків а гарбузи галувинські – на голівудських дів вантажники мексиканці – на олімпійських борців а школярі підскакують: ось – жовтий шкільний автобус стара підмітає вулицю – смердить дешевий тютюн бруклін вовтузиться зранку – скаржачись на самоту на драконячу ненажерливість і на свою хворобу на металевий міст, що вигнувся наче хобот на це муравлище люду що знищить колись сатурн хасиди – мов чорна смородина – обліпили гілля синагог вони виноград арамейський – уманська глина і клей дратва якою зшиває темні слова юдей накинувши талес на голову – йому щось шепоче бог і діти його щебечуть – мов райські пташки – бо виспівує йому бруклін хлібом і рипом дверей кожним коліном юдейським – рядком що теплий як сир геометрією кабали – камінням єрусалиму співом жінок в пекарні які наковтались диму калаталом перед суботою – і молоком від кози християнин – до пекарні; до синагоги – хасид і – зголоднівши бруклін – ковтає слину

    Anonymous reply Anonymous

    Ага, dnister , точно, то справжній "шедев". Шось воно мені зовсім не подобається, те цитоване "г.." з апетитної смачної хробачної грушки...

    Anonymous reply Anonymous

    Звідки у вас береться стільки жовчі?

    Anonymous reply Anonymous

    Насправді, мені щиро шкода, що не усі можуть зрозуміти поезію Махна. Швидше, навіть не магаються її зрозуміти. Вчепились отих матів, яких у його віршаї можна на пальцях порахувати. А він видав вже 6 збірок
  • Anonymous

    махно, а ти до своїх дітей матом говориш, чи нормальною мовою?чому ж до нас і наших дітей матом гнеш?
  • Anonymous

    вася!живи собі в америці, якого ...ти приїхав до нас?перекладайся на малаяламську, а нашу мову не псуй!досить ваших американських експериментів на нас проводити!
  • Anonymous

    Знаю що Америку не чекає "світле майбутнє", тому ніякого бажання не маю туди "вириватися". А от віршики з матюками творчістю язик не повенеться назвати.

    Anonymous reply Anonymous

    Змушений заручитися підтримкую авторитетних людей. Так от, нещодавно Л.Д. Кучма, сказав - "Якщо Америка буде мати насмарк, то Європа - дістане запалення легенів", запалення плюц по-нашому, а що тоді чекає Україну ? Напевне прийде повний "абзац". Лео, 1/3 ВВП України - це гроші, що надходять із за кордону. У 2006 р. тільки через леґальний переказ грошей Україна отримала понад 22 мільрд. дол. Якщо, за вашим твердженнням, для економіки Америки настане час "світлого майбутнього", то повірте мені в Україні ніколи не буде "чорного минулого", яке тепер є в Америці і яке так багатьом дошкулює. На жаль, так хочеться, щоб бодай повоєнне покоління пожило бодай трошки в кращих умовах, але це не судилося навіть їм, а про довоєнне покоління навіть нема сенсу говорити

    Anonymous reply Anonymous

    dnister, я прекрасно знаю "перспективи" цілого світу.

    Anonymous reply Anonymous

    Чекає світле майбутнє чи не чекає але жити тут поки що набагато краще ніж в Українію

    Anonymous reply Anonymous

    Правильно.А майбутнє у нас усіх однакове.Чотири дошки,та землі трошки.І то це ще в кращому випадку,бо є люди що і того в кінці не мають.

    Anonymous reply Anonymous

    Моя порада - замовте собі завчасно.
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні

Новини Тернополя за сьогодні

16:30 Про співчутливого дивака, норовливу наречену і самотню старість 15:53 Чи сортують тернополяни сміття (ФОТОРЕПОРТАЖ) photo_camera 15:04 Поблизу Тернополя провели обласні змагання з літнього біатлону 14:01 Осіннє рівнодення: дата, прикмети і традиції Від читача 15:31 Гусятинщина: зустріч у Гримайлівській ОТГ 13:01 Футболки, які коштували 400 гривень, можна купити за 100: у Тернополі знижки на легкий одяг photo_camera 11:02 У Тернополі почався прокат фільму з 3D-графікою, де знялися наші школярі play_circle_filled photo_camera 10:01 Адміністраторка працює блогеркою, ІТ-менеджер розказує новини: діти знають, як заробляють дорослі photo_camera 09:25 Чому чоловіки в Україні живуть на 10 років менше, ніж жінки 08:00 Сьогодні, 22 вересня: День без автомобілів, День партизанської слави України та День машинобудівника 07:03 Погода на 22 вересня: сонячно, +19 21:09 Тернополяни про свінгерів: хто шукає секс учотирьох 20:00 "Нива" завершить переше коло чемпіонату виїзним матчем проти столичних "пивоварів" 19:00 "Я і друзів розумів, й ворогів умів прощати": Топ-5 книг про ворогів, які стали друзями 18:41 Книга, що привідкрила розгадку борщівської вишивки 17:58 Ще одна смерть на воді: в Івачеві втопився чоловік photo_camera 17:01 Чи наливають баристи напої у власні чашки замість одноразових стаканів? Ексклюзив "20 хвилин" play_circle_filled photo_camera
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Афіша та квитки на Moemisto.ua Афіша:
keyboard_arrow_up