Любов схожа на наркотик: людина не контролює себе

Романтична закоханість, на переконання вчених, - це свого роду божевілля, яким керують гормони. Однак стверджують, що щире почуття любові, прив’язаності та спокою життєво необхідні для кожної людини.

Кожен із нас трактує поняття «любов» по-своєму. З медичної точки зору, слово «кохання» також має свою основу, яка пов’язана з роботою центральної нервової системи нашого організму. 

Людина починає відчувати любов чи не з народження, говорить психолог Антоніна Богачук.

В усьому «винні» гормони 

- Немовля ще з колиски нагодоване любов’ю своєї мами, - говорить спеціаліст. - Чим більше малеча віком до року відчуває піклування й турботу неньки, тим більше ресурсів вона накопичує, відповідно, згодом віддає свою любов більшій кількості людей. Якщо ж дитина не відчуває цього, усе відбувається з точністю до навпаки - у неї немає ресурсів, якими вона може ділитися з оточуючими. 

Інтимно-особистісне спілкування - необхідна складова в житті кожної людини, продовжує пані Антоніна. Особливо це помітно у підлітковому віці, коли активно «грають» гормони. Уже в юнацькому віці у хлопців і дівчат може виникати перша романтична закоханість.  

Якщо розглядати любов з медичної точки зору, то в усьому «винні» гормони.

- У мозку людини синтезується фенілетиламін, який ще називають «речовиною любові», - пояснює психолог. - Доволі проста хімічна реакція викликає просто колосальні емоції:  емоційний та енергетичний підйом, збудження, симпатії, сексуальність. Фенілетиламін синтезується в організмі, як правило, на початковому етапі виникнення почуття любові. 

На думку деяких учених, за розвиток подальшої закоханості відповідають ендорфіни, тобто «молекули довготривалих любовних стосунків». Вони впливають на опіатні рецептори, тобто володіють морфієподібним ефектом. З точки зору хімії, ендорфіни викликають анальгезію (притупляють біль), ейфорію (тому їх називають «гормонами радості», впливають на пам’ять і здатність навчатися). 

Блокуються негативні емоції

Гормон окситоцин виробляється в гіпоталамусі. Він викликає скорочення гладкої мускулатури (у тому числі і матки). Існує гіпотеза, що окситоцин викликає почуття вірності. 

Вивчаючи та аналізуючи праці вчених-хіміків, також можна знайти логічне пояснення виникнення сексуального стимулу та ерекції у чоловіків. Без хімії, як бачимо, нікуди.

Недаремно медики порівнюють почуття закоханості зі станом наркотичного сп’яніння, адже людина повністю не контролює себе. Адже кажуть: любов сліпа. І це справді так. 

- Коли ми закохуємось, відключаються конкретні ділянки мозку, які пов’язані з негативними емоціями, плануванням, важливими соціальними оцінками, пильністю і страхом, - наголошує Антоніна Богачук. - У такому стані відбувається зниження когнітивних функцій, тому людина не помічає недоліків партнера або реагує на них позитивно. Виникає стан ефорії та цілковитого захоплення об’єктом своєї пристрасті.

За підрахунками вчених, у стані такої сліпої романтичної закоханості людина може перебувати від місяця до двох років. 

За словами психолога, це не може тривати довше. Адже людина повинна розвиватися, а не лише зациклюватися на своїй другій половинці. А піки романтичної закоханості можуть бути упродовж усього тривання стосунків. 

- Поступово романтичну закоханість змінюють прив’язаність, довіра, повага, що є також складовими любові, - продовжує вона. - Людина повинна відчувати свою індивідуальність, вона повинна розвиватися. У стосунках має бути присутня здорова свобода. Звісно, кохана людина та особистісні стосунки мають бути на першому місці, але це не повинно заповнювати все життя людини. Інакше можна говорити про нездорову прив’язаність, коли людина не бачить сенсу існування без конкретної особи. 

Спеціаліст радить усім тернополянам перечитати працю відомого вченого Еріха Фромма «Мистецтво любити». У праці йдеться про те, що стосунки між жінкою і чоловіком - це колосальна робота, яка вимагає багато зусиль, жертв, змушує йти на поступки. 

- Хімічна реакція - це добре, але вона з часом минає, - говорить пані Богачук. - Є хороший вислів: «Робота - це не любов, а любов - це робота». Щоб романтична закоханість переросла у справжнє міцне почуття любові, над стосунками потрібно працювати, причому дуже інтенсивно. 

Кожен трактує кохання по-своєму. І це природно, стверджує фахівець. У любові є різні іпостасі: жадання, романтика і прив’язаність. Ці три сторони можуть працювати в різній комбінації, видозмінюватися. Можна закохатися у когось перед тим, як займаєшся з ним любов'ю, можна стати глибоко прив'язаним до когось, а потім закохатися в нього, а можна мати сексуальні стосунки з людиною, закохатися в неї, а потім стати глибоко прив’язаним до людини. 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.