Повертаємось до землі

Найбільший стрес останніх тижнів – візит до супермаркету чи просто магазину. Коли жувальна гумка – 12 гривень, крабові палички – 47, а банка рибних консерв – під 30, то це вже навіть не смішно. Тобто звичайний салат на вечерю може обійтись у 80-100 гривень, що змушує або харчуватись делікатесом «Мівіна», або повертатись до землі.

Не в сумному розумінні цього слова, а просто варто згадати, що Тернопільщина – аграрна область, 20% площі - чорноземні ґрунти, що українські землі – найродючіші і що в кожного тернополянина неодмінно є село чи дача.

Так, не скажу, що виростити самому на городі продукти – дуже легко чи дешево. В копієчку влетить і оранка-посівна, і добрива, і бензин, щоб доїхати щоразу і обробити свій сад-город. Мовчу вже про вкладені зусилля - потягнуті м'язи, спалену сонцем спину, ниючі вночі руки.

Але, схоже, це таки оптимальний варіант, аби прожити на єдину ціну, яка не зростає, – ціну за робочу силу, тобто зарплату. Мабуть, таки варто подихати свіжим повітрям і виростити свої яблука, картоплю, моркву тощо. Можна і зекономити, і заробити – адже 10 кілограмів часнику – це мінімальна зарплата (1 кілограм зараз 107-112 гривень). Можна не зітхати важко і не отримувати стрес у магазинах, виймаючи щодня з гаманця ще більшу суму, ніж заробив за день.

Та й не менш важливим є те, що тоді можна бути певним у тому, що яблука не лежатимуть під сонцем, не псуючись місяцями, бо обприскані десятками отрут. Можна буде спокійно готувати своїм дітям картоплю, не остерігаючись, що і на них вплине те, через що цю картоплю не їсть навіть ненажера-колорад. Можна буде забути про отрути, неякісність і ГМО. Тож переваг у поверненні до землі є безліч.

А вміємо ми у всілякій кризі шукати позитив, чи не так?)

Відгуки залишайте на моїй сторінці в Фейсбуці