Світло і тінь присяги

Віддавна повелося, що особа, яка береться за виконання якихось відповідальних обов’язків чи набуває певного соціального статусу, складає  присягу. Відбувається це публічно, в атмосфері, цілком відповідній урочистому моменту. А слова які! Чи то з присяги Президента: «… Зобов'язуюсь усіма своїми справами… дбати про благо Вітчизни і добробут українського народу, обстоювати права і свободи громадян...»;  
Чи суддів: «…присягаю об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права…»;


 Чи із урочистих заклинань держслужбовців усіх рівнів: « урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримуватися Конституції та законів України…, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян»; 


Чи правоохоронців: « … клянуся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником…підвищувати рівень культури…клянуся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, … якщо ж я порушу цю Присягу, то хай мене покарають за всією суворістю закону …».

Усе це звучить для довірливого і доволі клапатого, щоб на нім вішати локшину,  вуха солодкою музикою й здатне навіть витиснути сльозу. Однак, відвівши руку з  хустинкою від очей, задумуєшся над менш врочистими речами. Наприклад, над  нашою споконвічною властивістю думати одне, говорити інше, а робити – ще інше. Над незнищенною звичкою маскувати цвітастим словоблуддям нечестиві наміри і вчинки. Відповідальності ж бо ніякої – часи, коли порушникові присяги давали пістолет з одним патроном і залишали наодинці в кімнаті, давним-давно канули в Лету. І хоча, в принципі, порушення присяги тягне за собою різні види соціальної відповідальності, навряд чи це особливо лякає суб’єктів з липучими руками і атрофованим сумлінням. Припускаю, що багато хто з них керується гаслом, висловленим  цинічним персонажем одного російського «ментовського» серіалу: « Поки від нас щось залежить, поки ми потрібні – треба користуватися цим на повну силу. А то он яка черга стоїть і чекає, коли нас виметуть звідси». Звучить це, звісно, не так піднесено і врочисто, як слова різних присяг, але правдивіше. Сказати б, природніше. Тому цьому цинічному одкровенню віриш більше, ніж урочистим присягам, скріпленим підписами. 

 

Коментарі (0)

Ви не авторизовані

Кожного з нас Росія останніми роками розчарувала по-своєму. Знаю, що втратила багатьох своїх тутешніх шанувальників група...

Історично так повелося, що ми у своїй провінції традиційно поклонялися не лише всьому «заграничному», а й нашому...

Віддавна повелося, що особа, яка береться за виконання якихось відповідальних обов’язків чи набуває певного соціального...

Віддавна повелося, що особа, яка береться за виконання якихось відповідальних обов’язків чи набуває певного соціального...

Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up