Тернопільська реперка Мар’яна Гордій принципово пише реп українською

Ми не граємо в одному стилі всі пісні. Я люблю хіп-хоп, гітарист - лірику, романтику, клавішник - рок-н-рол. Ми все міксуємо. Я вважаю, що це класно, бо ти розвиваєшся в різних стилях і даєш більше, ніж можеш, каже вокалістка гурту Bugs Bunny Мар’яна Гордій.

Одного разу її пісня допомогла знову почати ходити дівчині з Тернопільської області. З того часу Мар’яна Гордій зрозуміла, що її пісні можуть допомагати. Переконана, що своїм мистецтвом треба давати наснагу людям, щоб вони мали сили для боротьби.

- Ти вже рік у гурті Bugs Bunny, і він серйозно про себе заявив на Koza Music Battlе.

- Там справді були талановиті колективи з професійними музикантами. Щоб виграти в них, треба було дуже постаратися. До речі, мої хлопці не дуже хотіли браати участь. Але я переконала їх, що це нам потрібно, бо ми мусимо розвиватися і ставити собі конкретні цілі. Було надзвичайно важко, бо навчалася в двох вузах, мала роботу плюс репетиції. Але їх я вважала своїм відпочинком. Я дуже цілеспрямована. У мене такий характер. Ми повинні були зробити щось таке, щоб запам’ятатися. Я готова була навіть воду на себе вилити на сцені. Ми спробували, у нас вийшло. Ми стали іншими. Завдяки цьому нас нагородили участю у фестивалі «Файне місто». Тепер нас запрошують на різні фестивалі, в області хочуть чути. Щоправда, ще б трохи заробляти з цього. Але… все починається з чогось.

- Життєрадісні зайці виступали у проекті «Україна - це я». Вас часто запрошують для благодійних концертів?

- Так, зараз наприкінці року маємо багато концертів. А щодо «Україна – це я», то наші хлопці кажуть, що цей концерт був найбомбезнішим нашим виступом. Ми виступали одразу після виконання Гімну, коли запалили герб зі свічок. Було дуже відповідально. Було багато людей, треба було показати себе якнайкраще. То був особливий концерт - для воїнів АТО. Тепер усі в такому трансі весь рік ходять, і це втомлює людей. Їх треба трохи відволікати, піднімати настрій. Мистецтво для того і є. Не в тому плані, що ми танцюємо, а усі плачуть - ні. Тих, хто плаче, треба трохи піднести, щоб вони мали наснагу йти далі. Ми стараємося продукувати позитив, щоб люди збагачувалися позитивною енергією.

- Про що твої тексти?

- Ще підлітком я зрозуміла, що завдяки репу можна себе виразити. Треба писати не лише про себе, а й про те, що оточує, інколи давати філософські чи соціальні посили. Були такі пісні, як-от «Ти зможеш». Потім я навіть взяла її у репертуар гурту. Це пісня про дівчину з Тернопільської області. Звати її Вікторія, вона – інвалід. Через ламкість кісток вона не могла рухатися. Ми познайомилися, коли їй було 13, а мені 17. Вона писала гарні вірші. Я запропонувала приїхати до нас на студію, щоб вона почитала реп, записалася. А виявилося, що вона не може ходити. Вона розповідала мені про свої проблеми. Це справило на мене таке враження, що я написала пісню, бо хотіла допомогти. Віка казала, що ніколи не буде ходити, що це важко, навіть боїться пробувати. Я написала таку піднесену пісню «Ти зможеш, ти вір у себе». Надіслала її дівчині. А згодом вона мені писала про кожний свій успіх. От, наприклад, зробила кілька кроків чи вже дійшла до столу, а потім – що вже ходить. Вона писала, що моя пісня дає їй наснагу. Віка зараз ходить. Ця дівчина переконала мене, що варто писати такі пісні.

- Ти пишеш українською. Це принципово?

- Це йде від моїх батьків. У мене в родині були бандерівці, і я цим пишаюся. Я вихована на цих традиціях.

- Яка ваша аудиторія?

- Маленькі діти одразу йдуть на контакт на концертах, бо сприймають ритм. Люди старшого віку люблять філософські, соціальні пісні. Ми нечасто їх виконуємо. На фестивалях граємо веселу, драйвову музику, щоб люди рухалися. Також у нас є акустична версія гурту – ми граємо лірику, більше романтики. Таку музику слухають закохані пари, вже одружені, навіть наші вчителі приходять послухати спокійну музику.

- До речі, як закінчився конфлікт із незадоволеними після того, як ти зробила кілька кліпів із темношкірими музикантами?

- Ніяк. Ніхто з тих расистів переді мною не вибачився за образи. Зрештою, я зрозуміла, що це був просто чорний піар. Мені було дивно, що мене звинувачували у якихось гріхах, хоча кліп з чорношкірими хлопцями був лише експериментом. Найгірше, що на моїй сторінці в мережі було багато погроз. Я навіть боялася вийти з дому, обов'язково виходила з кимось. Тепер я цього не боюся. А тоді навіть не знала, що говорити з цього приводу. Писала заяву в міліцію. Також писала адміністрації «ВКонтакті», сторінку націоналістів повинні були закрити. Вони навіть намагалися знищити свої повідомлення, але я усе роздрукувала – цілий стос паперу принесла у міліцію разом із заявою. Однак до сьогоднішнього дня нічого не зробили.

Потім я зрозуміла, що не треба брати на себе цей негатив. Я повинна робити свою роботу. Мені це цікаво, це мій експеримент. І якщо я роблю кар’єру, то все одно: вдало це чи невдало, але треба пробувати. Інакше як чогось досягти?

Довідка

Мар’яна Гордій народилась у Тернополі 31 травня 1991 року. Почала писати вірші та створювати музику у 13 років. Закінчила школу мистецтв, музичне училище, тернопільський педуніверситет. Другу вищу освіту здобуває в  університеті ім. Карпенка-Карого (Київ), факультет «Звукорежисура». Вокалістка гурту Bugs Bunny, колишня учасниця групи Q-back (2011-2013 рр.). Працює концертмейстером у музичній школі. У вільний час викладає речитатив для охочих. Має хобі - звукорежисура мультфільмів і фільмів.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.