Біолог, який став писанкарем

Виробами, які власноруч виготовляє Ігор Боднар годі намилуватись. Вони настільки вишукані й філігранні, що аж дух захоплює.
Не віриться, що таку неперевершену красу можуть творити багата творча уява і золоті руки цього чоловіка. До речі, виставка паперопластики і писанок Ігоря Боднара до 23 березня діє в обласному художньому музеї, тому всі охочі побачити шедеври майстра на власні очі можуть  це зробити.

До всього дійшов самостійно
— Як ви, біолог за фахом, захопилися декоративно-ужитковим мистецтвом?
— Ще у шкільні роки я почав займатися малюванням, аплікацією,  випилюванням та вирізанням по дереву. Усе це  входило в шкільну програму. Мені самому було цікаво виготовляти щось власноруч, тому й робив це з охотою. Мене ніхто не спонукав, це йшло спонтанно, як і тепер. У дитинстві, коли бачив якусь річ, що мені подобалась, я хотів зробити її власними руками. Тому шукав якісь нові матеріали, книжки, вирізки з газет і журналів, щоб моя мрія стала дійсністю. До всього доходив самостійно.
— Знаю, що ви не лише писанки розписуєте та працюєте в техніці паперопластики, а й займаєтесь лозоплетінням, макраме, орігамі та іншими видами декоративно-прикладного мистецтва. Розкажіть про це детальніше.
— Макраме освоїв ще під час навчання в Чернівецькому університеті. Я побачив, як цим видом рукоділля займалися  однокурсниці. Мені  сподобалося, тому взяв у них готовий виріб сову, розплів, розібрався з вузлами і до ранку виготовив  таку саму птаху. Тоді знайшов декілька книг на угорській і німецькій мовах і  за схемами, надрукованими у цих виданнях, почав удосконалюватися в цій техніці, а згодом і сам придумував різноманітні  вироби.
Різьбою та інкрустацією по дереву захопився вже на роботі у Заліщицькому районному будинку дитячої та юнацької творчості. Справа в тому, що мені подарували різці для різьби по дереву і я вирішив не дати пропасти такому добру. Взяв  дошку і спробував. Як не дивно, у мене вийшло з першого разу. Завдячуючи бажанню і терпінню, я захопився  композиціями з природних матеріалів вже як біолог. Спочатку виготовляв гербарії і займався об’ємною сушкою квітів, а згодом почав складати композиції.
На основі зібраного матеріалу і власного досвіду написав авторську програму та методичні рекомендації на допомогу керівникам  гуртків. Відтак, захопився паперопластикою, оскільки композиції із сухих квітів не довговічні, з часом втрачають забарвлення, пересихають. Власне, це й  дало мені поштовх у напрямку  флористики в паперопластиці. Усіма іншими видами декоративно-ужиткового мистецтва я захопився у зв’язку із специфікою роботи та запитами моїх вихованців.
— З якими матеріалами працюєте і що з них виготовляєте?
— У моєму доробку є вироби і композиції з природного матеріалу, аплікації з соломки та шпону (інтарсія), різьба та інкрустація по дереву, писанки,  паперопластика (орігамі, кірігамі, квілінг, аерогамі), витинанки, художній  розпис, випалювання тощо.
Не давалась паперова троянда
— Що було для вас найскладніше, а що найлегше опанувати?
— Все давалося відносно легко. Правда з паперовою трояндою помучився декілька днів, мудруючи над схемою. Багато часу забирають кусудами (паперові  кульки) У перекладі з  японської — запашні кульки, оскільки японці  кладуть у них лікарські трави і підвішують у приміщенні. Писанкарство теж дуже копітка робота. Так, на розпис страусиного  яйця я витратив майже два тижні. Звичайні писанки теж займають чимало часу, в залежності від складності.
— Чи прикрашаєте своїми виробами власне помешкання?
—Ні, оскільки у мене невеличка квартира. До того ж готові вироби я часто дарую чи подаю на виставку. Правда вдома маю два образи, які сам виготовив. Один — з різьбленою, інкрустованою бісером і жированою мідним дротом рамкою, а інший — виконаний в техніці паперопластики.
— Скільки часу затрачаєте на один виріб?
— Буває по різному — від одного дня до кількох тижнів чи місяців. Усе залежить від складності роботи і часу, якого катастрофічно не вистачає. Наприклад, писанку на курячому яйці я пишу від однієї до десяти годин, травлену і випиляну — від одного до кількох днів, на страусиному  яйці — від тижня до місяця часу. На одну композицію із паперопластики затрачаю декілька днів.
— Можливо маєте якісь особливі для вас вироби, найдовершеніші?
Звісно ж, є такі роботи. Це різьблена та інкрустована рамка на ікону,  Біблія з різьбленими й інкрустованими обкладинками, окремі роботи з паперопластики та писанки.        
Уміння передає своїм учням                
— Ви розробили власні програми з певних видів декоративно-прикладного мистецтва. Чим вони особливі?
— Програму з писанкарства я написав ще у 1991 році. На той час вона була актуальною, бо не вистачало доступного матеріалу на цю тему. У цій програмі я подав ази писанкарства, поради та рекомендації, зразки символіки, типи писачків тощо. Вона допомагала людині, яка хотіла зайнятися писанкарством, як допомагала мені та іншим керівникам гуртків і педагогам. Цю програму надрукували в методичному посібнику, що вийшов у Києві. Інша моя авторська програма  «Аплікація з соломки» вийшла у всеукраїнській газеті «Позашкілля». Також я є автором програми та методичних  рекомендацій «Творимо красу своїми  руками».
— Як ваші вироби потрапили в приватні колекції за кордон?
— Мої писанки, різблянки, картини з паперопластики потрапили за кордон в основному як подарунки.
— Понад 20 років ви викладаєте в районному центрі дитячої та юнацької творчості. Скільки дітей пройшли через ваші гуртки? Чи є серед ваших учнів ті, хто продовжують вашу справу?
- Через мої гуртки пройшло досить багато дітей. Окремі з них частково продовжують мою справу. Серед гуртківців є й такі, що мають вагомі досягнення – перемоги в обласних та всеукраїнських виставках і фестивалях. Так, 22-24 березня цього року моя вихованка Зоряна Хоминець буде захищати честь Тернопілля в Києві на третьому всеукраїнському конкурсі писанкарства серед учнівської молоді. До речі, минулого року вона  зайняла друге місце у відкритому конкурсі писанкарів, що відбувся у Коломиї.
Мріє мати власну студію
— Чи не важко вам працювати під керівництвом дружини, адже вона директор Центру дитячої та юнацької творчості?
— Важко, але й легко водночас. Легко, бо вона підтримує мене як керівник щодо втілення якихось творчих ідей чи проведення  заходів, а  важко в тому плані, що відчуваю на собі підвищений  контроль, ну і більше отримую від неї на горіхи, бо свій. (Сміється.)
— Чим займається ваш син? Чи вміє він щось творити власними руками?
— Син має здібності. У школі він малював, захоплювався випалюванням та писанкарством. У нього непогано виходило, але тепер цим не займається, хоч не виключено, що з часом може й знову візьметься за цю справу, а може, це зроблять вже внуки — хто-зна.
— Ви мали персональну виставку в Заліщиках, тепер у Тернополі, наступна, мабуть, буде в Києві?
— Аякже, Київ у перспективі. Наразі маю пропозицію щодо виставки в Луцьку, у музей Лесі Українки. Збираюся туди з виставкою вже в травні.
— Про що мрієте?
— Мати свою особисту студію та більше вільного часу, щоб займатися улюбленою справою.

Довідка
Ігор Боднар народився 3 січня 1962 року в м.Заліщики.
Закінчив Чернівецький  державний університет ім. Юрія.Федьковича (спеціальність — біолог).
Із 1981 року працює в Заліщицькому районному будинку дитячої та юнацької творчості керівником гуртків (фото, туристичні, декоративно-прикладні, натуралістичні).  На даний час методист  цього  закладу.
Одружений,  дружина Світлана, теж  біолог за фахом, працює директрорм Заліщицького районного будинку дитячої та юнацької творчості. Син Тарас закінчив  Чернівецький торговельно-економічний інститут, живее в Чернівцях.


 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.