“Не всі готові до праці...”

“Не всі готові до праці...”
Римо-католицька громада Воскресіння Господнього, що в Тернополі, налічує приблизно 700 прихожан. Основний храм приходу – костел Божого Милосердя та Матері Божої Неустанної Помочі розташований на просп. Бандери, 57. Його настоятелем є отець Андрій Маліг, земляк засновника нашого міста, коронного гетьмана Яна Тарновського.

Втім, отця Андрія можна побачити не тільки у храмі, адже він полюбляє велосипедний спорт: об’їзд довкола Тернополя чи мандрівка у райони — цікаве проведення часу для нього.

Про місію думав давно

— Чому вирішили стати священиком?

Уже змалку я прислуговував біля вівтаря в церкві, читав “Апостола” і десь із третього класу хотів бути священиком. На моїй дорозі не було когось, хто підказував би чи схиляв до цього. Не було в родині й інших священиків чи сестер-черниць. Покликання з’явилося з Божого голосу, який я розпізнав, і з молитви. Іноді, щоправда, задумувався, чи не стати юристом або вчителем, але бажання стати священиком завжди перемагало. Я закінчив сільськогосподарський технікум, і в 1981 р. вступив до вищої духовної семінарії. У Польщі за часів комуністичної влади не було таких обмежень щодо Церкви, як в СРСР. Однак діяли іншими методами. Юнаків, які могли вступити до семінарій, намагалися затягувати до партійних молодіжних організацій, деяких просто з семінарій брали до війська, дехто з хлопців міг не здати екзаменів через це. Але кількості покликань від цього не меншало. Навпаки, це було випробування.

Я вступив до семінарії, коли у політичне і громадське життя країни увійшла “Солідарність” (незалежна профспілка, що переросла у загальнопольський антикомуністичний рух — прим. ред.). Всі думали, що комунізм минув. Але він “підняв голову” у грудні 1981 року, але тоді я вже навчався.

— Що спонукало переїхати в Україну?

— Я завжди думав про працю поза Тарновською єпархією, адже там є багато священиків, на відміну, наприклад, від північної Польщі, де їх трохи менше. Бракувало тільки переконання їхати у місію Тарновської єпархії в Центральну Африку. Коли ж єпископ у лютому 1991 р. оголосив, що в Україні є потреба у священиках, я в квітні вже зголосився.

Ще під час навчання в технікумі я двічі переїздив через Львів. Місто мені дуже сподобалося. Воно нагадує Краків, і я хотів працювати у Львівській архиєпархії. Звісно, все залежало від єпископа, адже я мав зберігати обітницю послуху. Єпископ дав спрямування, і 11 серпня я був уже у Мостиськах, де і розпочав свою діяльність — спершу ще в УРСР, а потім у незалежній Україні. У Тернополі я перебуваю від 26 серпня 1996 р. і є настоятелем. Приблизно раз у місяць буваю в Польщі у різних справах і заїжджаю додому, коли тільки маю змогу.

Які були перші враження від Тернополя?

Вперше я відвідав Тернопіль у 1992 р., коли тут працював настоятелем мій семінарійний однокурсник отець Альфонс Гуровскі. Місто запам’яталося передусім малим Центром, а також тим, що воно новіше, ніж Львів, але не переобтяжене комуністичними забудовами, як це, наприклад, можна побачити у Новій Гуті, що в Польщі. А ще впала в око значна кількість будівельних кранів. Їх, щоправда, потім поменшало, але невдовзі з’явилися знову.

Окремо варто сказати, що Тернопіль вже тоді вирізнявся чистотою. Це враження підтвердили і мої знайомі.

— Як родина сприйняла ваш вибір працювати тут?

— Мама переживала. Вона заговорила тоді про колишню боротьбу між українцями і поляками, але старший брат її заспокоїв. Обидва брати вже були у Тернополі. Старший, уже покійний, працював штукатуром. Він допомагав штукатурити наш парафіяльний будинок. Молодший брат — столяр. Він робив сюди вікна. Двічі до Тернополя приїздила й моя племінниця. То вона встигла покататися на катері, що курсує Ставом, а я ще й досі цього не зробив (посміхається). Хочу якось поїхати ним на інший бік Ставу.

“Суспільство йде до єдності”

На вашу думку, українці і поляки ще й досі живуть минулими конфліктами чи вже подолали їх?

Коли я мав їхати в Україну, то знав, що прямую на терени, що в минулому входили до складу Польщі, але не знав точно того, що мене тут зустріне. Для мене ж проблеми УПА чи операції “Вісла” були малознаними. До того, як приїхати в Україну, я прочитав на цю тему тільки одну книгу — “Заграви в Бещадах”, але не переносив тих подій на сучасність. Тож виїздив без багажу знань і думки, що можуть виникнути проблеми. Звісно, існують суперечки між польськими та українськими істориками, але я, як людина, котра живе в Україні вже 18 років, не маю жодних проблем ні тоді, коли їду в машині з польським номерами, ні тоді, коли одягнений як священик. Часом їду в не священичому одязі і теж проблем не маю. Є люди, і є нормальна розмова. Дехто говорить, що має родичів у Польщі. Тобто, думаю, суспільство йде до єдності, до того, щоб забути ці проблеми. Але забути не в тому плані, що викинути з пам’яті, а просто не обтяжувати минулим сучасне життя.

— Чому українці досі живуть гірше, ніж деякі сусідні народи?

— Напевно, у цьому питанні присутня особливість ментальності. Є інший, ніж у сусідів, підхід до справ. Є очікування спокійного і доброго життя, але для цього потрібно багато працювати. Багато людей хотіли б покомбінувати і щось з цього осягнути, та до систематичної праці не всі готові. В мене є знайома вчителька, яка розповіла, що, наприклад, сучасні діти мають великі мрії та очікування. Але не всі знають, якою дорогою до цього йти. А потрібно створити фундамент для своєї праці на все життя. Коли, приміром, йдеться про патріотизм, то про те, в чому саме він має проявлятися, дехто не думає.

Часом я був шокований тим, як люди з України виїжджали за кордон насліпо тільки для того, щоб швидше заробити. Деякі жінки, наприклад, навіть не думали, чи матимуть вони там роботу і яку саме.

А щодо нинішнього рівня життя молоді, то за деякими пунктами українці його недооцінюють. Скажімо, українська молодь іноді має кращі телефони і фотоапарати, ніж у Польщі... Загалом Україна входить до демократичного суспільства, але в цьому процесі є багато анархії.

Головне — знати правди віри

— Що варто робити, аби подолати міжконфесійні суперечки?

— Я неодноразово чую розмови про створення однієї Церкви, навіть православної. Це неможливо зробити швидко. Ми молимося за об’єднання християн, але цього не можна зробити за наказом держави, адже Конституція гарантує свободу совісті. Варто пам’ятати, що в Україні живуть різні конфесії і нації.

Мої спостереження і мрії щодо об’єднання — це, по-перше, щоб люди жили по-християнськи, поважали інших та їхні права. По-друге, щоб віруючі, особливо традиційних конфесій, знали, ким вони є і не роз’єднувалися через неістотне. Бо питати про те, які свята головніші: “польські” чи “українські” — це не головне. Головне — знати правди віри. Римо- і греко-католики мають різні обряди, різну історію, але ми всі — католики. У православних правди віри теж майже однакові з нами. Основне — не конфліктувати, а вже потім може йти мова про об’єднання.

Як наразі складаються відносини тернопільських римо-католиків із представниками інших конфесій?

Можна говорити більше про індивідуальні зустрічі. Частіше контактуємо з отцями-францисканами, чий храм розташований на вул. Володимира Великого. Їздимо часом туди до сповіді. Минулого року ми запрошували на освячення костелу представників інших конфесій міста. Дякую єпископові Василію Семенюку за те, що він прийшов із духовенством. Я, у свою чергу, був на освяченні греко-католицької церкви Івана Богослова, що на просп. Злуки.

Міжконфесійні стосунки, до речі, є тіснішими у Залізцях на Зборівщині, де ми – римо-католики, греко-католики і православні — відвідуємо одні інших на празники. Подібно наші стосунки склалися з греко-католицькою громадою у Великих Бірках Тернопільського району.

— Чим зараз живе римо-католицька парафія Тернополя?

Вона налічує приблизно 700 чоловік, з яких близько ста — діти та молодь. Служимо літургії, проголошуємо Боже слово, сестра-монахиня навчає етики у школі №5 Тернополя, вділяємо таїнства, готуємо дітей до святої євхаристії. Якщо йдеться про подружжя, готуємо не тільки до шлюбного життя, а й до часу, коли молоді люди вже є нареченими.

Раз у рік, під час канікул, протягом десяти днів діти і молодь із парафії проводять у спільних групах у Язлівці або Карпатах. Протягом року беруть участь у катехизі, а також можуть спільно зустрічати дні народження в парафіяльному будинку, часом влаштовуємо для молоді дискотеку. Це об’єднує прихожан.

Діють у нас різні спільноти: ансамбль, молитовна група святого Йосифа, “Троянди вервиці”, невелика спільнота, яка зветься “Дорога неокатехуменальна”. Є філія школи християнського життя та євангеліації. Збирається в нас також греко-католицька харизматична спільнота.

— Чи має нинішня молодь особливий потяг до Бога?

Є багато гарних молодих людей із цієї точки зору. Мені важко говорити про всю молодь, адже конфесій у Тернополі багато. Але, думаю, ті, хто хоче бути активним у сучасному світі, хто хоче бути у спільноті, мають змогу виразитися і не шукати якихось сект. Ті з молодих людей, які вирішили прожити життя тісніше з Богом, приходять до храму та на інші духовні заняття. Це дає їм сенс життя.

Моє покоління виросло без мобільних телефонів і комп’ютерів. Звісно, сьогодні — інше виховання: молоді люди не уявляють світу без комп’ютера. Це з одного боку добре, з комп’ютером потрібно працювати, але часто старше покоління цього не розуміє. З іншого боку, деякі молоді люди живуть ніби у віртуальному світі. З огляду на такі речі, здається, “конфлікт поколінь” має сьогодні ще більше причин.

Велосипедний спорт — улюблений

— Отче, як проводите свій вільний час?

Я є трохи домосидом, тобто після завершення різних справ люблю займатися чимось удома. Робота завжди є. Можу щось почитати. Люблю переглядати спортивні програми. Як і багатьом, мені подобається футбол, а ще — стрибки на лижах із трампліна. Найбільше вболіваю за збірну Польщі, а от клубів, до яких мав би особливу прихильність, немає. Відколи приїхав в Україну, цікавлюся й українським футболом. Ще декілька років тому, коли був молодшим, грав у футбол із друзями і знайомими.

Та найбільше полюбляю велосипедний спорт. Уже в Тернополі придбав вживаний спортивний велосипед. Тепер маю ще й гірський, але ним їжджу не так часто. Коли вже виїжджаю, то не менш ніж на 32 км — роблю коло довкола Тернополя. Якщо брати більші відстані, їду на Залізці, звідти на Зборів і знову до Тернополя. Але сьогодні рідко здійснюю такі великі маршрути — не менше 100 км. Трохи коротший маршрут — на Хомівку і Збараж або Микулинці.

— Отче, щоб ви побажали тернополянам?

— Я бажаю всім найкращого. Використовуйте свої таланти. Пам’ятайте, що кожен із вас має прихований особливий талант, є Божою дитиною! Закликаю, не втікайте з Дому Отця!

Коментарі (40)
  • Anonymous

    До речі було б добре, щоб шановний автор написав статтю про одне з сіл, де на жальдійсно існує церковний конфлікт. Хоча я знаю, що цього не буде, бо читачі запитають а чому ж обласна влада бездіяльна. А відповісти то нема що.... ....

    Anonymous reply Anonymous

    Про одне з сіл - це про яке?

    Anonymous reply Anonymous

    Про Хлопівку Гусятинського р-ну, Дубівці Тернопільського, Бедриківці Заліщицького, Нівру Борщівського. Мало? Можу продовжити... І це тягнеться від 1991 року. Совість би мали.

    Anonymous reply Anonymous

    Люди добрі! Що за гвалт? І після такив своїх дописувань Ви будете стверджувати, що Ви віруючі? Це стосується всіх конфесій і сект!!! Будьте терпимі! Навіщо розпалювати ворожнечу? Вам написали статтю про нормальну людину, а ви мало не загризаєте одне одного. Кожен має право вибору віри. От і вірте!!! Тільки в мирі! Що ділите? Бога? Ісуса? Жах і сором!!!!!!!!!!!!
  • Anonymous

    Ця тема напевне набере більше постів, ніж та, що про бродячих собак:)) Толеруймо один одного, не нав'язуючи своїх релігійних уподобань і все буде ОК.
  • Anonymous

    Люди добрі - віра в нас одна, ми ж не язичники ми всі начебто віримо в Бога, "начебто" тому що з коментарів так і пре любов до ближнього.

    Anonymous reply Anonymous

    Люди, про що суперечка. Яка різниця якої ти віри, ми всі віримо в Бога. А те що перечислили (інквізиція, співпраця з Гітлером і т.ін.), то все справа рук священників, невже ви думаєте, що православні священники святі. Якщо так, то заїдьте в Почаївську Лавру і скажіть, що ви католик - я сумніваюсь, що ви залишитесь живі. Коли я цього року туди їздила, то побачила як монахи Московського патріархату знімали рясу із священника Українського патріархату, який молився біля святого джерела. Я взагалі вважаю, що церква сьогодні найвигідніше бізнес вкладення. Не раз чула від одного тернопільського православного священника, що треба віддавати 10 частину свого прибутку церкві, причому сам священник їздить на новенькій тойоті (ясно куди ідуть пожертви прихожан), і таких випадків я знаю безліч.

    Anonymous reply Anonymous

    Колись казали москалі: "Какая разница на каком языке говорить, главное, чтоб понимали". Не будьте бидлом. Кожна людина повинна чітко розуміти якої вона віри і чому. Чому таку віру обирали наші предки. А слова "яка різниця" якраз для того, щоб нам ще більше нав'язували всілякі секти і лжевірування. Наші предки були мудрими.

    Anonymous reply Anonymous

    Дійсно, яка різниця якої ти віри? А яка різниця якої ти національності? Як казав москаль: "Главное чтоб человек был хороший". А яка різниця чи є в тебе майно чи нема? Мы в общаге как-нибудь проживем. Вам не здається, що це ми вже проходили. Особисто для мене є різниця і дуже велика.

    Anonymous reply Anonymous

    Супер. Я теж чув про Почаїв багато недоброго. Про десятину - то це забаганки священників. Їм, видно, сподобався закон в старому завіті. Євреї віддавали десятину з заробленого, але це не стосується християн.

    Anonymous reply Anonymous

    А я думаю що не одна. Навіть люди, які ходять в одну церкву, часто не мають любові один до одного. А називатися християнами можуть багато. Але казав Ісус що його учнів пізнаватимуть по любові. Івана 13:35 По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою.

    Anonymous reply Anonymous

    Лео, а тебе можна впізнати за книжками в руках, а також за навязливими розмовами. Але Ісус нікому не нав"язувався, а ви як риби прилипали, втовкмачують вам пастори що ваша віра єдино правильна, а ви ведетесь як вівці.

    Anonymous reply Anonymous

    Я ж не чіпляюся як сриптизерка труби. Якщо людина не має бажання вести розмову її ж не заставиш. А на форумі мені цікаво почути думки людей, і поділитися своїми. Що значить "Ісус нікому не нав"язувався". Він проповідував. Не мав своєї церкви, сів там і говорив щось типу: "Прийдіть до мене в церкву, я вам все розкажу". В 10 розділі Матвія описано як він посилав 12 апостолів проповідувати. В 10 розділі Луки описано як Ісус 70 учнів послав проповідувати.

    Anonymous reply Anonymous

    А ще, кажуть, диявол теж цитує Святе письмо. Всі, вочевидь, забули, що є передусім християнами, а не православними, католиками...

    Anonymous reply Anonymous

    Чому ж кажуть. Коли він пропонував Ісусу кинутися з муру, він цитував цитував уривок з 91 псалма.
  • Anonymous

    В католицизмі обов'язковий целібат. Хоча апостол Петро, якого Ватікан вважає першим папою, був одружений. Як на мене, то саме з цієї причини в католиків є повно священників-збочинців.

    Anonymous reply Anonymous

    Християнин,а чому Ісус не був одружений?

    Anonymous reply Anonymous

    Напевно, тому що мав дещо друге завдання. Та і наказ Бога "Плодіться й розмножуйтеся" стосувався Адамових нащадків.

    Anonymous reply Anonymous

    Так і католицькі отці мають завдання.

    Anonymous reply Anonymous

    Завдання відкуплення від Адамового гріха.
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні

Новини Тернополя за сьогодні

16:03 У Тернополі перерахують платіжки за тепло та гарячу воду play_circle_filled 15:29 Тернополяни хочуть покращити місце біля туристичної родзинки міста play_circle_filled 15:09 Бої за землю: нардеп Богданець проти екс-голови Тернопільської облради Кайди. Конфлікт триває play_circle_filled photo_camera stars 14:40 Які розваги будуть у зимовому містечку Тернополя play_circle_filled Від читача 16:11 Чи будуть у Тернополі нові автобуси? 13:25 На Тернопільщині від вогню врятували житловий будинок 13:02 "Головне не їсти один одного": як на час посту стримувати злість - радять священики та психологи 12:30 У Тернополі довідку про щеплення можна замовити онлайн 12:12 Віктора Груб’яка, який замерз посеред поля, поховають 17 грудня 12:05 Юних тернополян та їхніх батьків запрошують стати доброчинцями 11:30 На Тернопільщині не розминулися легківка і шкільний автобус. Діти їхали на олімпіаду photo_camera 11:15 У Тернополі з невідомих причина загорілася Toyota Camry. Постраждала і сусідня Skoda Octavia play_circle_filled 10:40 У Тернополі уже продають новорічні ялинки. А ви яку будете ставити? (опитування) play_circle_filled 09:55 Відкривав дверцята ножем і заводив двигун: затримали чоловіка, причетного до кількох угонів в Тернополі 09:18 Курс долара впав до нового мінімуму за 4 роки 08:00 Верховний суд України заснували 16 грудня 07:00 Погода в Тернополі на 16 грудня: без опадів, +9 20:40 Тернопіль прощається з головним лікарем перинатального центру «Мати і дитина» Віктором Куценком photo_camera 20:00 10 тисяч з кредитки збаражчанки збагатили незнайомця play_circle_filled 19:05 У Тернополі з робочим відитом побував президент Української Асоціації футболу
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Афіша та квитки на Moemisto.ua Афіша:
keyboard_arrow_up