Спецтема: карантин

Табори не зламали політв'язня Ігоря Олещука

Табори не зламали політв'язня Ігоря Олещука
Протягом усього життя бореться за вільну Україну тернополянин Ігор Олещук. Колись за свої переконання він відсидів у таборах. а тепер не втомлюється говорити правду про репресії. дбає за збереження пам'яті про загиблих героїв.

Так сталося, що колишній політв’язень тернополянин Ігор Олещук вже понад 10 років працює в музеї політв’язнів.
Тепер він проводить екскурсії в камерах та карцерах, де в юності довелося побувати самому і на собі випробувати всі страшні реалії тюремного буття. Попри те, що на долю цього чоловіка випали непрості випробування — тюрма, 8 років каторги на шахтах Воркути, постійний нагляд КДБ після повернення на Тернопільщину, все ж він залишився свідомим українцем. У часи “хрущовської відлиги” приєднався до дисидентів, а згодом став до лав Народного Руху, щоб виборювати незалежну Україну, про яку мріяли сотні тисяч нескорених. За значний особистий внесок в розбудову нашої держави Ігоря Олещука нагородили орденом “За заслуги” ІІІ ступеня та орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.
Заарештували 17-річним юнаком
Ігор Олещук народився 21 травня 1931 року в селі Чорний Ліс, Збаразького району. Початкову освіту здобув у рідному селі, далі навчався у Збаразькій середній школі № 1.
Співпрацював з відділом агітації і пропаганди, був розвідником-інформатором УПА.
П’ятнадцятирічним юнаком я написав щомісячний звіт №3 і підписав його псевдо Грушка, — розповідає Ігор Олещук. — Так сталося, що кадебісти викрили криївку і знайшли цей звіт. На мене вийшли досить легко. Я не був великим конспіратором, тому у звіті необачно згадав про свою школу. Зробивши експертизу почерку і порівнявши його з моїм у контрольному зошиті, кадебісти мене заарештували.
17-річного хлопця кинули до Збаразької в’язниці. Там його жорстоко били, вимагаючи зізнання. Проте йому пощастило в тому плані, що по справі він проходив один, тому не  проводили очних ставок і додаткових арештів. Оскільки у Збаражі не було військового трибуналу, Ігоря Олещука перевели у Тернопільський слідчий ізолятор.
Засудили на 25 років таборів
У кінці жовтня 1948 року мене завели в одну з камер, — пригадує чоловік. — Тут сиділо десь 25-30 чоловік. Не було ні нар, ні ліжок. Всі спали на бетонній підлозі. При чому спали на боку, повертаючись по команді. У кутку стояла так звана параша. Мені стало страшно, бо я такого ще ніколи в житті не бачив. Але, як з’ясувалося, тут були знайомі моєї мами. Запитавши, як моє прізвище, вони забрали мене  в куток камери. Так я поступово почав освоюватись.
Не менш болючі спогади залишились в Ігоря Олещука і про перебування в карцері, куди слідчі часто відправляли ув’язнених, щоб ті швидше зізнавались у “злочинах”.
— На долівку карцеру наливали воду, десь до кисті, — каже співрозмовник. — Тому тут не можна було ні лягти, ні сісти відпочити. Фактично давали 2 склянки перевареної води і 300 грам хліба на добу. Коли когось поміщали в карцер на одну, а то й п’ять діб, то говорили: «Жить будєш, падохнуть нє дадім», або ще по-іншому: «Жить будєш, любіть послє карцера не захочеш».
22 листопада 1948 року Ігоря Олещука засудили на 25 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправно-трудових таборах.
— Через львівську пересилку мене разом із сотнями інших політв’язнів везли у товарних вагонах до місця відбування покарання на шахти Воркути, — каже чоловік. — У 50-ти градусний мороз нас загнали в бараки на двотижневий     карантин. Видали фуфайки, валянки і калоші з автоколіс, так звані чуні. Нас, новоприбулих, пограбували блатні, напавши на барак і забравши теплі речі, які ми взяли з собою.
За півтора року — 4 рази в лікарні
Почалося важке каторжне життя. На медичній комісії Ігорю Олещуку дали категорію СФТ (середній фізичний труд — прим. ред.). Він пішов працювати в шахту. Через погане харчування і 12-ти годинний робочий день, чотири рази за півтора року потрапляв в оздоровчий пункт.
Там годували трохи краще, — стверджує співрозмовник. — За день давали 400 грам каші, баланду, трохи хліба і один риб’ячий хвіст. Тому за два тижні перебування в оздоровчому пункті в’язні дещо набирали вагу, а потім знову поверталися в шахти.
Важка виснажлива праця і постійне недоїдання призвели до того, що Ігор Олещук захворів на жовтяницю. У 1950 році його знову поклали в лікарню.
Мені видавали одну котлету на добу і сірникову коробочку цукру, — пригадує чоловік. — Щоб швидше одужати, я обмінював свою котлету на ще одну коробку цукру.  Мені пощастило з лікарями, бо вони дістали глюкозу та аскорбінову кислоту та ще й продовжили моє перебування у лікарні на два тижні.
Коли Ігор Олещук дійшов до сили, головний лікар поставив його на роздачу їжі для хворих в’язнів. Він приносив відро вівсяної каші на 30-40 недужих. За цю роботу отримував додаткову порцію вівсянки. Тому за два тижні трохи поправився. Тим часом лікарі змінили йому категорію, що дозволила молодому чоловікові працювати на поверхні.
Нарешті я виліз із шахти, — продовжує свою розповідь Ігор Олещук. — Мене поставили чистити сніг на території табору.
У таборі вивчився на медбрата
Молодому політв’язневі пощастило потрапити в оточення української інтелігенції. А оскільки він добре знав латину, а в таборі не вистачало медичних працівників, то йому організували приватні курси і вже за 8 місяців він вивчився на медбрата.
Відколи Ігор Олещук почав працювати фельдшером, життя трохи полегшало.
Я був у травмпункті в шахті, — зазначає чоловік. — Надавав першу медичну допомогу пораненим в’язням-шахтарям і під конвоєм відправляв їх у лікарню.
Проте не обійшлося без “доброзичливців”. Нарядчик на прізвище Дубінін побачив, що Олещук на хорощій роботі і доклав максимум зусиль для того, щоб відправити його в штрафний табір.
Ми у 40-50-ти градусний мороз будували міст через річку Аяч-Яга, — пригадує співрозмовник. — Працювали по 12 годин. Незважаючи на те, що на обличчя натягували маски, все ж без обморожень не обходилося. Попри велике фізичне навантаження нас дуже погано годували. Привозили так звані “гарячі обіди” — 2 кілограми каші і літр олії на всю групу. Тому за півтора місяця я висох на кістяк.
Повернувся на Тернопільщину
Після смерті Сталіна вийшов указ про перегляд справ політв’язнів. У 1954 році судова комісія зменшила термін покарання Ігоря Олещука до 8 років. А оскільки він мав кілька так званих трудових заліків, виконавши 150% робочого плану, то звільнився у грудні 1955 року.
На Тернопільщину повернувся на початку наступного року. Влаштувався електриком на цукровому заводі “Поділля”. Одночасно заочно навчався у Львівському політехнічному інституті. Проте невдовзі минуле знову нагадало про себе.
Мене викликали в КДБ і почали вимагати мого виїзду на Донбас, — каже пан Олещук. — Я опирався як міг. Навіть до прокурора ходив, але й він наполягав на переїзді. Попри всі погрози, я залишився в Тернополі і, навіть, зумів прописатися в гуртожитку цукрового заводу.
Приєднався до дисидентів
На початку 60-х колишній політв’язень одружився. Один за одним народилися три сини — Тарас, Роман і Володимир.
Коли почався дисидентський рух, Ігор Олещук сміливо заявив про свою громадянську позицію, приєднавшись до лав нових борців за свободу. Він зв’язався з Ігорем та Олегом Геретами, Миколою Литвином та іншими місцевими дисидентами.
Ми часто збиралися разом, читали дисидентську літературу, співали патріотичних пісень, — пригадує співрозмовник. — У 1965 році моїх побратимів заарештували. Я теж готувався до арешту, але мені пощастило його уникнути. Справа в тому, що я саме захищав диплом і мене не було в Тернополі. До того ж кадебісти не мали ніяких доказів щодо моєї причетності до дисидентського руху.
Із 1962 року і аж до виходу на заслужений відпочинок Ігор Олещук працював в “Тернопільобленерго” на посадах диспетчера, інженера по режимах і керівника групи перспективного розвитку. Був заступником голови Народного Руху України на цьому підприємстві.
3 жовтня 1996 року я став старшим науковим співробітником “Історико-меморіального музею політичних в’язнів”, де й досі працюю, — каже чоловік. — На громадських засадах виконав першу експозицію цього унікального музею, заснованого в колишніх камерах слідчого ізолятора КДБ.
Написав книгу спогадів “Шлях до світанку”
Ігор Олещук часто проводить екскурсії, виступає з лекціями у школах, вузах, військових частинах. Пише статті на теми боротьби українського народу за незалежність і теми репресій. Організовує наукові конференції, виступає на радіо і телебаченні.
До його заслуг належить і реконструкція семи могил січових стрільців на Микулинецькому цвинтарі, а також будівництвом пам’ятної стели на фасаді будинку, що на вулиці Коперника, 1.
Пан Олещук — заступник голови Тернопільської обласної спілки політв’язнів і репресованих України, член координаційної ради Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих, член ради обласного товариства “Меморіал”, член Проводу Конгресу Української Інтелігенції. Із липня 2003 року на громадських засадах очолює комісію Тернопільської обласної ради  з питань поновлення прав реабілітованих.
У 2001 році пан Олещук видав книгу спогадів “Шлях до світанку”.  Три роки тому вийшов друком путівник по музею “Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів”, співавтором якого є Ігор Олещук. Разом із Володимиром Пукачем він підготував і видав ювілейну книгу до 100-річчя з дня народження Романа Шухевича “За свободу і соборність УПА”.
Починаючи із 1996 року, пан Олещук був відповідальним за збір матеріалів до Книги Пам’яті районів про учасників національно-визвольної боротьби. До речі, такі Книги видані у 15-ти районах нашої області.
У 2006 році за значний внесок у збереженні  та популяризації історико-культурної спадщини України та розвиток музейної справи указом Президента України нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ ступеня. 1 грудня 2009 року Ігоря Олещука нагородили орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня за значний особистий вклад у соціально-економічний, науково-технічний і культурний розвиток України.
 

Коментарі (4)
  • Anonymous

    Особисто знаю цю родину,щедрі,освідченні,стримані,свідомі люди,котрі пережили жорна комуністичної влади та залишились-людьми а не шовіністами після пережитого.
  • Anonymous

    Довелося працювати в 2004 році на виборчій дільниці з добродієм І. Олещуком. Таких патріотів раніше не бачила. Мої вітання. Дай, Боже, Вам здоровя.
  • Anonymous

    Який жах! Писати за ЦЬОГО запроданця? Він вже за незалежної України скільком нормальни людям гидоти за шкварки залив
  • Anonymous

    ВОНО ПРОДАЕТЬСЯ Бажаючi купити павшi душi по 30 серебриникIв віталій барвіненко, андрій веревський, володимир каплієнко, геннадій задирко, григорій омельченко, юрій полунєєв, iгор савченко, олег чепіцький юрій бут, станіслав довгий, давид жванія, iван плющ, володимир поляченко, віктор шемчук, сергій василенко, олександр клименко, олександр омельченко, iгор палиця, олександр слободян ТЕЛ-666 ВУЛ САТАНИННСЬКА 6 КВ 666 АБО НАПРЯМУ ДО ИХПРИЗТДЕНТА -УКРАIНО ПАМЯТАЙ СВОIХ IЮДIВ
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Тернополя за сьогодні
09:45 На Дамбі ДТП – легковик влетів в маршрутку. Обидві смуги з «Дружби» в Центр заблоковані 09:38 В Україні майже 600 нових випадків Covid-19 за добу. Які області "лідирують" 09:21 Кількість нових випадків Covid-19 в області зростає: +20 за останню добу. Дані по районах 09:02 Іноземна валюта продовжує дорожчати: євро вже майже 30 гривень Від читача 07:16 Підприємців запрошують на онлайн-курс, що допоможе позбутися хаосу в бізнес-процесах 08:03 Цей день в історії, 4 червня: знищили Запорізьку Січ 07:03 Погода у Тернополі на 4 червня: обіцяють дощ, грози і град 21:05 Стало відомо, коли нарешті прийде літнє тепло: детальний прогноз 20:03 Чи працюють курси англійської на карантині. Як вивчити іноземну мову безкоштовно 19:05 Пересіли на велосипеди: їх продають по 2 і по 120 тисяч. Де купити під час карантину photo_camera stars 18:07 До чотирьох клієнтів за столом і соціальна дистанція: назвали нові умови роботи ресторанів 17:27 За "порятунок" родича з поліції жителі Тернопільщини платили до десятків тисяч доларів play_circle_filled 17:07 Які парасолі обирати, де їх можна полагодити у Тернополі та скільки коштують дощовики photo_camera 16:33 На Тернопільщині голова сільради в обхід депутатів хотіла "порішати" ділянку під забудову 16:07 Доба табору на Тернопільщині обійдеться від 280 до 400 гривень 15:35 Нове рішення суду в справі рейдерського захоплення на Гайовій. Чи повернеться власник на свою територію? 15:03 В Україні послаблюють карантин з 5 червня: що дозволять? 14:29 Наскільки корисні маски і соціальна дистанція: науковці проаналізували 172 дослідження з коронавірусу 14:05 В Україні з'явилася нова фінансова "піраміда": які є ознаки шахрайства? 13:29 3500 доларів житель Тернопільщини ходив "вибивати" з чеченцем: буде суд
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Ваші відгуки про послуги у Тернополі Ваші відгуки про послуги у Тернополі
keyboard_arrow_up