Уже до війни у Тернополі показували американські фільми

От тільки й тоді існували проблеми з українським перекладом - його взагалі не було. Покази влаштовували тільки польською мовою.

Ретро-світлину з афішею американської стрічки Stowaway - “Пасажирка без квитка” - зберегла тернополянка Ірина Максимів. На фото її батько, Онуфрій Саїк, стоїть перед великим плакатом із зображенням милої кучерявої дівчини. Написи польською мовою повідомляють, що це - Ширлі Темпл.
“Ціни не обходили — ми були дітьми”
- Я пам'ятаю той фільм. Вона була сиріткою... Показано, як вона росла... - розповідає Ірина Максимів. - То був озвучений фільм. Напевно, польською мовою, бо ми все розуміли. Але точно не українською.
В афіші назва стрічки теж польська - Pasazerka na gape. Фільм - ліричний. Згідно з сюжетом, Барбара “Чінг-Чінг” Стюарт - сирота, що живе у китайському місті Санчоу. Через загрозу нападу бандитів її відвезли у Шанхай, де дівчина познайомилася із Томмі Рендалом. Чоловік - багатий плейбой, що мандрує світом на власному кораблі. І Барбара випадково стала безквитковою пасажиркою на цьому судні. Коли дівчину побачили, її взяли у компанію до сина пасажирки Сюзан Паркер. І тут почалося - Барбара зіграла роль Купідона між Томмі та Сюзан. Спершу її хотіли віддати у притулок для сиріт, та, зрештою, пара всиновила дівчину.
Stowaway зняли у 1936 р., але його досі можна скачати через Інтернет чи зустріти навіть на DVD. А пісенька з фільму під назвою Goodnight My Love є у мережі Youtube.
Скільки коштували квитки на “Безквиткову пасажирку”, пані Максимів уже не пам'ятає. Але каже, що це не було дорого.
- До війни ми ходили на всі фільми. Тернополяни дуже навіть любили кіно, - продовжує жінка. - А ціни нас не обходили, бо ми були дітьми.
До слова, пані Максимів пригадує і деякі з польських стрічок, як-от комедію про коміків Щепця і Тонця. Але, за її словами, за Польщі не крутили радянських фільмів.
Кінотеатр — навіть при готелі
“Безквиткову пасажирку” пані Максимів дивилася у кінотеатрі при готелі “Подільський” (тепер це приміщення екс-готелю “Україна” - прим. ред.). Але вхід у кіно, як пригадує тернополянка, був зі сторони Пасажу Адлера, теперішньої вул. Кульчицької.
- Мій тато був, як тепер кажуть, головним адміністратором у “Подільському”.
Кінотеатр при готелі заснувала родина Шидловських. У 1915 р. там організовували ще й сеанси “Тернопільських театральних вечорів”.
“А перед початками кіносеансів у “Поділлі” ставили одноактові побутові вистави, влаштовували концерти. Особливий успіх мали “Жартівниця”, “Ох, не люби двох”, “Хомут та мазниця”, пише краєзнавець Любомира Бойцун у книзі “Тернопіль у плині літ”.
Ще один кінотеатр під назвою “Світязь” діяв неподалік “Подільського”, у дворі сучасного будинку на бульв. Шевченка, 25. Саме там 18 жовтня 1915 р. “Тернопільські театральні вечори” стартували виставою “Наталка Полтавка”. Роль виборного грав сам Лесь Курбас.
У березні 1918 р. у “Світязі” організували збори, і тернополян надіслали телеграмою привітання Українській Центральній Раді в Київ. Тоді кінотеатр відвідав посол Сидір Голубович. Та Галичину окупувала Польща, і після Першої світової “Світязь” перейменували у “Паляце”. Саме у ньому 25 вересня 1931 р. жителям міста вперше показали фільм зі звуком. Це була стрічка “Нью-Йорк вночі”. Власником “Паляце”, як подають адресні книги 1926/27 і 1930 рр., було “Товариство школи людової”. До війни кінотеатр мав адресний номер - вул. Міцкевича, 21, тоді як “Подільський” - вул. Міцкевича, 19. Власником останнього був Едвард Бурданович.
Існував і кінотеатр при товаристві ремісників Gwiazda - “Зірка”. Він діяв у будинку товариства, який стояв на місці теперішньої школи №3. Кам’яницю на вулиці, що тоді мала назву Святоіванівської, звели у 1906 р., але її поруйнували під час боїв за Тернопіль. Той будинок мав адресний №13, пише Любомира Бойцун у згаданій книзі.
Ще один кінотеатр використовували друга польська (діяла у приміщеннях теперішньої школи №4 - прим. ред.) та українська гімназії. Це була “Уранія”. В адресній книзі за 1926/27 рр. її власником назване “Товариство школи людової”, а адреса - вул. Конарського, 2. У довіднику за 1930 р. “Уранії” вже немає. Натомість у всіх адресних книгах тих часів є кінотеатр “Марс”, власником якого були військовики із 54-го полку. Цей кінотеатр діяв у казармах ім. Юзефа Пілсудського. Це - сучасна вул. Листопадова, але будинок не зберігся.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.