Одразу три виставки  – «Голодомор, Голокост, ГУЛаг – три трагедії української землі в ХХ столітті», «Анна Франк. Уроки історії» та «Джерела толерантності» відкрили у Тернопільському обласному художньому музеї. Вони будуть цікаві учням, студентам, педагогам та широкому загалу. Експозиційні матеріали можна оглянути до 12 лютого.

• Головна ідея цієї виставки формувалася упродовж 15 років, – каже директор Інституту Юдаїки Юлія Смілянська. – Все розпочалось ще у 2002 році, коли представники Фундації «Музей Анни Франк» приїхали в Україну і привезли виставку «Анна Франк. Уроки історії» на українській та російських мовах і розповіли історію про дівчинку, яка народилась у Німеччині, потім, коли в 1933 році до влади прийшов Гітлер, вона разом із батьками переїхала до Нідерландів. Батько сподівався заховати своїх доньок від тих жахіть, що розпочались у Німеччині. Але нацисти захопили Нідерланди, тож Анна два роки сиділа у сховищі і писала свій щоденник. У 15 років вона загинула.

Щоденник молодої єврейки зберігся. Його видали тиражем 1500 примірників у 1946 році. Згодом перевидали багато разів, переклавши всіма мовами світу.

Коли представники «Музею Анни Франк» привезли цю виставку до Києва, то висловили побажання, аби про цю дівчинку розповідали її однолітки в Україні. Тож виставку почали возити різними містами. Спочатку працювали з вчителями, потім з учнями. В результаті останні ставали екскурсоводами, розповідаючи про Анну Франк.

• Ця виставка – про крайню точку падіння людства, – каже пані Смілянська. – Адже коли архітектори, лікарі і військові працюють над проектом фабрики смерті, – це жах. Вони продумували, як вбивати до 12 тисяч людей за день. При чому все це відбувалося в середині ХХ століття.

В Інституті Юдаїки підготували ще одну виставку – «Джерела толерантності», щоби показати тих людей, які у безодні зла зуміли зберегти людяність.

• Перед нами постало ще одне питання: чому це відбувається з нами, скільки трагедій пам’ятає ця земля і що ми можемо робити з цим сьогодні, – розповідає Юлія Смілянська. – Так ми підготували виставку «Голодомор, Голокост, ГУЛаг – три трагедії української землі в ХХ столітті», яка спонукає до роздумів. Ця експозиція про тоталітарний режим і його діяльність. Вона про те, як працює пропаганда, як обирають лідера і що стається з людьми, якщо вони не думаючи сприймають все те, що їм кажуть. Це виставка про те, як нацисти вчилися вбивати саме на українській землі.

На одному з банерів є дві драбини. На одній – щаблі, що ведуть до знецінення людського життя, на іншій – навпаки. Знецінення починається тоді, коли забувають історію, замість якої підсовують міф, створюють образ ворога, забороняють свободу слова, нівелюють права людини. Тоді починають вбивати кращих, випадкових, усіх. Імена замінюють паперами, які спалюють. І так все по колу.

• Драбина виходу з безодні розроблена значно гірше, – каже директор Інституту Юдаїки. – Останній щабель порожній. Тому ми кажемо дітям, що його зможуть заповнити лише вони. Поки ми не пережили і не переосмислили ці трагедії, катарсис не настане. В Європі на меморіальних плитах написані прізвища загиблих в Голокості, а в Україні досі ніхто навіть точної кількості знищених євреїв не може назвати. В нас не помилки у прізвищах, а в тисячах. Ми не знаємо скільки людей загинуло в Голокості, Голодоморі, ГУЛагу. Доки ми цього не знаємо, ці трагедії тут і з нами можна робити все, що завгодно.

Екскурсії на цих виставках проводитимуть школярі. Експозиції стоятимуть на різних майданчиках спочатку в Тернополі, а згодом у райцентрах області.

• Ми не можемо навчити дітей, як жити далі, але ми можемо навчити їх думати, показавши їм тупикові шляхи і як знаходити з них виходи, – додає жінка.

Організували виставки Міністерство закордонних справ Нідерландів, Інститут Юдаїстики, управління освіти і науки ТОДА та Тернопільський обласний художній музей.