У мене є блокнот, де занотовані усі дні завозу товарів у тернопільських секонд-хендах. Це дозволяє навідуватись туди систематично, так мовити — бути постійним клієнтом.
Окрім мене, там є й інші “корінні” з якими я завше вітаюсь, навіть не знаючи імені. Кожного четверга я тис руку смаглявому чоловіку років 30-35. З часом я помітив дивну особливість його поведінки, точніше не я сам, а з підказки продавщиці, яка ткнула ліктем мені під ребро, шепочучи:
- Глянь, знов той збоченець. Дограється, що викличу ментів.
Чоловік розглядав речі виключно дитячі. Не оминав увагою речі для немовлят та трішки старших. Часто роздивлявся підлітковий одяг. Спочатку набирав цілу купу мотлоху, йшов у примірочну і через досить тривалий час виходив та розвішував їх на свої місця. Купував щось досить рідко.
З властивою мені цікавістю підійшов до одягу, який він недавно повісив. Пам'ятаю, як сьогодні — рожевий вельветовий піджачок. Покрутив у руках, пошукав по кишеньках. З нагрудної витягаю фотокартку короткостриженої дівчинки. На зворотньому боці - надпис від руки: “Це Діанка Стах, вісім років. Вона, як і ця річ, також покинута, але чекає не на власника, а на батьків (відтворюю по пам'яті)”. Далі йшла адреса дитячого будинку. Схожі фотокартки я знайшов і в інших речах.
Згодом взнав, що продавщиця все ж викликала міліцію і смаглявого чоловіка я більше не бачив. Також не знаю, чи хтось відгукнувся і чи знайшли таким чином ці діти собі притулок. Проте мені видається симоволічним, що слово "гуманітарка" є похідним від — гуманізм.
