Медсестра, яка лікує словом

Жінка з великим люблячим серцем, чуйна і милосердна, сповнена тепла і оптимізму, – так можна охарактеризувати поетесу Ганну Назарків. Вона вміє побачити незвичайне у звичайному, написати так, щоб зворушити аж до сліз, знайти таку метафору, що неодмінно зачепить за живе. А ще вона пише дуже зворушливі дитячі вірші і вміє тонко передати гумор мовою поезії.

«Муза – то як примхлива дівчинка»

Ганна Назарків – авторка чотирьох поетичних збірок, лауреат літературних конкурсів, член літературного об’єднання при Тернопільській організації НСПУ. У 2017 році її збірка «Я поділюсь краплинкою тепла» увійшла в топ-десятку кращих поетичних книг Львівського форуму видавців. Жінка репрезентувала її в Козівській центральній районній бібліотеці, в літературному об’єднанні у Тернополі, на Форумі видавців у Львові, в Тернопільській обласній бібліотеці для молоді.

• Я вдячна Господу за те, що наділив мене даром слова, за цю краплинку тепла, якою можу ділитися зі своїми читачами, – каже Ганна Назарків. – Хтось може поділитись малюнком, хтось піснею, проте кожен вкладає в цю краплинку тепла частинку своєї душі. Я ніколи не мучу паперу – якщо пишеться, то пишеться. Муза – то як примхлива дівчинка, яка приходить тоді, коли її не чекають і каже так: «Або ти записуєш, або я пішла». Багато віршів не народилося, бо я не мала можливості їх записати.

Жінка розповіла, що вірші почала писати ще у сьомому класі. Проте своїм першим пробам пера не надавала особливого значення. Повернулася до дитячого захоплення вже тридцятирічною жінкою.

• Мій син йшов до Першого Причастя, тож це спонукало мене взятися за ручку і папір, – каже вона. – Саме ця хвилююча подія дала початок усій моїй подальшій творчості.

Вірші мають пройти крізь серце

Спочатку пані Ганна боялася показувати комусь свої вірші, але з часом зрозуміла, що не може без цього жити.

• Поезія пишеться тоді, коли слова не вміщаються в душі та серці, – вважає жінка.
• Зараз є різні словники рим, тож можна просто заримувати слова, але справжня поезія мусить іти від серця. Причому спочатку вона має пройти крізь твоє серце, щоби згодом читач чи слухач це відчули.

Ганна Назарків працює медсестрою в Козівській районній лікарні. Каже, що поезія і медицина – речі сумісні, адже є багато медиків, які пишуть вірші.

• В медицину йдуть люди з чутливим серцем, які вміють співпереживати іншим, відчути чужий біль, – зазначає співрозмовниця. – Так само і з поетичним словом: якщо ти пропускаєш його через своє серце, то воно неодмінно знаходить відгук у серці іншої людини.

Мріяла про ляльку і дідуся

В дитинстві Ганна Назарків мріяла мати велику ляльку і дідуся. Маленькі ляльки мала, а про велику не наважилася попросити своїх батьків. Перша мрія стала дійсністю – на 16-річчя їй таки купили велику ляльку з білим волоссям і голубими очима. А от другому бажанню здійснитися не судилося.

• Мій дідусь Михайло помер у сибірській тюрмі лише за те, що просто любив Україну, – каже поетеса. – Той дитячий біль жив у моїй душі довгі роки. Адже я так хотіла просто мати дідуся, вмоститися йому на коліна, послухати цікаві історії.

Через багато років свої переживання з цього приводу Ганна Назарків вилила у вірш «Спогад». До речі, на згадку про дідуся в її домі зосталася лише одна маленька світлина і його листи з Сибіру, які стали родинною реліквією. Вони написані простим олівцем на клаптиках паперу.

• В кожному листі дідусь звертався до моєї бабусі із проханням берегти дитину, тобто мого батька, – зазначає поетеса. – Мене дуже зворушив лист мого тоді десятилітнього батька, який написав до свого татка у Сибір, а той на половинці вільного аркуша надіслав йому відповідь.

Народились книжка і внучка

Свою першу свою збірку «Кольорові сни» Ганна Назарків випустила у 2001 році. Наступна – «На вершині літа» побачила світ у 2006-му. До речі, всі книги авторки вийшли завдяки фінансовій підтримці мецената – голови фермерського господарства «Вікторія-92» Петра Пеляка.

Досить цікаву історію має третя збірка пані Ганни.

• Над книжечкою «Сонячне зайчатко» працювала майже рік, – зізнається поетеса. – Я дуже хотіла онуків. На той час в мене назбиралося багато дитячих віршів, тож вирішила зібрати їх в одну книжку з надією на те, що діти мені нарешті подарують внучку. В результаті мрія стала дійсністю. Книжка вийшла 5 травня 2015 року, а 26-го народилася моя внучка. Тож у пологовий будинок я вже прийшла з подарунком.

Збірка, що дарує тепло

У 2017 році світ побачила четверта книжка поетеси «Я поділюсь краплинкою тепла». В ній є чотири розділи. Перший – «Окрайчик щастя» – містить інтимну лірику. Другий – «Лебеді на брамі» – про вимираюче село. Третій «Коли весну римують із війною» говорить сам за себе. Пейзажна лірика увійшла до четвертого розділу «Першоквітневий сніг». Всі вірші розміщені в хронологічному порядку.

• В мене після кожного вірша стоїть дата написання, – каже пані Ганна. – Роблю так, зважаючи на те, що сьогоднішній день вже завтра стане історією. Так, коли я писала вірш десять років тому, то в той момент відбувалися певні події, про які я думала саме так. Проте з плином часу все змінюється, тому в іншому контексті вірші будуть незрозумілими. От наприклад, у 2007 році поля заростали бур’янами, тож я написала болючий вірш на цю тему, зараз ситуація змінилася, поля обробляють.

Літературні критики називають поезію Ганни Назарків «зустріччю з дивовижею, із літературною справжністю».

«Кожен вірш поетеси – це ніжний дотик до найтонших струн душі, – пишуть вдячні читачі. – Зачитуючись у них, мимоволі переносишся  у оте босоноге дитинство, яке  «згубилось у травах зелених», відчуваєш тепло, приязнь, доброту і гостинність, які випромінює поетеса, прагнучи поділитися ними з іншими, любов до рідного краю, до рідних людей, до всього, що оточує  нас і на що ми нерідко просто не звертаємо уваги, а Ганні Назарків дано тонко і трепетно все це не лише відчувати, а й влучно і емоційно ділитися цими відчуттями, своїми думками і переживаннями на папері».

• Поезія швидше ніж проза достукується до людської душі, – переконана Ганна Назарків. – Проте  незалежно від того чи це поезія, чи проза, вони мають нести позитив. Поет повинен сказати своє неповторне слово і ним збагатити світ, щоби в людському серці зосталася якась краплиночка тепла. Тоді світ стане добрішим і світлішим.

Я ПОДІЛЮСЬ КРАПЛИНКОЮ ТЕПЛА

Я поділюсь краплинкою тепла.

Справжнісінького. З ароматом літа.

На денці серця трішки зберегла…

Твоя душа іще не обігріта?

Приходь… Я навпіл розділю тепло.

Зігріти душу – небагато треба.

У тебе, мабуть, зранене крило?

У мене – теж. Не злетимо до неба…

Судилося ходити по землі –

Усе-таки безпечніше, як пішки…

Ще відростуть пір’їнки на крилі!

Твоя душа уже зігрілась трішки?

Ну от і добре. Хвильку ще побудь.

Помовчимо. А, може, чашку чаю?

Що ж, іншим разом. Квапишся, мабуть?

Приходь іще. Дверей не зачиняю.

Ганна НАЗАРКІВ

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.