Кома, трепанація черепа і чисельні операції. Пані Зоя, коли отямилась у реанімації, поняття не мала, що з нею трапилось. Дивно, але болю не було. Жінка не розуміла, чому її руки прив’язали, і що вона взагалі робить у лікарні. Лише сусідка, дивно поглядаючи, відповіла на запитання жінки: «Вас після ДТП сюди доправили. А зафіксували руки, бо ви нестерпно кричали і намагались бігти».
Кілька діб 38-річна мешканка Шумщини Зоя перебувала на межі життя і смерті. До лікарні її доправили із багатьма травмами, серед яких і відкрита черепно-мозкова. Отримала їх у аварії, яка трапилась у травні, рік тому.
Днями районний суд проголосив вирок її кривднику.
Нагадаємо, аварія трапилась 24 травня 2020 р. близько 9 ранку у Шумську. Обвинувачений Микола керував автомобілем марки Ford Tranzit. Намагався обігнати скутер, що рухався з ним в попутному напрямку, виїхав на смугу зустрічного руху, не встиг безпечно завершити маневр обгону і повернувся на праву смугу руху. А там їхала Зоя на мопеді Suzuki Lets II.
Внаслідок ДТП жінка отримала тілесні ушкодження у вигляді травми голови з переломом кісток склепіння і основи черепа та кісток лицевого черепа, внутрішньочерепними змінами і ушкодженнями м`яких тканин, що належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
— Я зовсім не пам’ятала, що після аварії, а те, що сталось за кілька хвилин до неї – досі перед очима, — каже потерпіла жінка. — Я їхала на мопеді і побачила, що бус за мною збирається обганяти, тому прийняла вправо, з’їхала на узбіччя і пропустила його. Але він виїхав на зустрічну і різко дав вправо, бо там було інше авто. Мене зі скутером буквально змело. І все, темінь…
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений свою вину у вчиненні ДТП визнав повністю, щиро розкаявся. Пояснив, що почав здійснювати обгін. Перед Шумськом відволік погляд від дороги, оскільки спостерігав за рухом скутера, який маневрував по дорозі. Повернувши погляд на автомобільну дорогу, побачив транспортний засіб, який рухався йому на зустріч. І, щоб уникнути зіткнення, змушений був повернутися на свою смугу руху.
— При даному маневрі відчув глухий удар об кузов автомобіля, після чого побачив скутер, який знаходився на узбіччі дороги, — розповідав Микола у суді. — Увімкнувши сигнал аварійної зупинки, зупинився та викликав швидку допомогу. Визнаю, що ДТП трапилась внаслідок неуважності та недотримання вимог ПДР.
Це у суді Микола зізнався, каявся і просив вибачення. Як розповів адвокат потерпілої Віктор Карчевський, кілька разів він взагалі не з’являвся на судові засідання. Аж поки суддя не виніс ухвалу про примусовий привід.
— Аж вже після цього він у суд прийшов, зустрівся з потерпілою, пробував пояснити, що був на заробітках, — пригадує Віктор Карчевський. — А до цього призначав зустріч і сам на неї не з’являвся. Потім вже частково відшкодував їй шкоду, і вони примирились під час судового розгляду.
До лікарні, коли Зоя була на межі життя і смерті, Микола не навідувався. І навіть не цікавився її станом. Жінка каже, що вони проживають в сусідніх селах одного району, але раніше не знались.
— Чи пробачила я його? Так, у суді. Чесно сказати, на словах пробачила, а в душі настільки страшна образа лишилась, — ледь стримуючись, каже Зоя. — У мене життя перевернулось з ніг на голову. Я і зараз на антидепресантах та інших ліках. Попереду ще одна операція – мають пластини вставляти. А щирого співчуття ані від нього, ані від його жінки я не побачила…
Аби заробити гроші на операцію, чоловік Зої, залишивши і її, не дуже здоровою, і їхню дитину, подався на заробітки. Брат травмованої жінки, ще коли вона одразу після ДТП була у комі, поїхав до Миколи. Мовляв, сестра тяжка, оперуватимуть. Чи зможеш допомогти? Той пообіцяв. Але на ділі – ані дзвінка, ані копійки.
— Мені на лікування люди збирали гроші в селі, в школі, де навчається син, всі відгукнулись, а Микола ні, — пригадує пані Зоя. — Все, що було у нас вдома, родина допомагала – пішло на лікарні.
Малого довго не пускали до мами в лікарню. Оце було найгіршим. Після того, як виписали, Зою забрала до себе її мама і доглядала за травмованою донькою. Зараз життя потихеньку налагоджується, проте сказати, що воно колись зможе бути таким, як до ДТП, жінка не може. Їй вже оформили групу інвалідності. Колись вона працювала продавцем в дитячому магазині. Зараз вийшла на роботу, бо діватись нікуди. Треба якось жити і назбирати на операцію. Але працювати за повним графіком жінка й не мріє.
— Ще одна операція призначена на 30 серпня, — каже Зоя і пригадує, як говорила Миколі про це. Казала, скільки коштує і питала, чи зможе допомогти. — До сьогодні, а це вже рік минув — нічого.
48-річний Микола офіційно не працює. Неофіційно – підробляє водієм. Офіційно неодружений, але насправді дружина є, каже адвокат потерпілої. І припускає, можливо, цивільна.
У суді чоловік з обвинуваченням погодився і відмовився від дослідження обставин ДТП у судовому засіданні. І просив врахувати те, що ним було передано потерпілій грошові кошти на відшкодування заподіяної шкоди.
— Визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами, — таким був вирок Шумського райсуду. — На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому один рік іспитового строку.
З Моторно-транспортного страхового бюро України стягнуть завдану моральну шкоду та витрати, пов’язані з лікуванням жінки. А також кошти, пов`язані із стійкою втратою працездатності.
Апеляція на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Шумський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 17 від 24 квітня 2024
Читати номер
Ірина Негода
Марія Юращук
Тетяна Побережна
Olga Krivohiza