Історії тернополян: як грузини передають дітям гарячу кров, а китайці вчать малих бути лідерами

Деякі народи мають настільки характерні особливості виховання дітей, що знайти їм подібну методику досить складно. Традиції як у Грузії, так і Китаї корінням відходять у далеке минуле.

Екскурс країнами триває. На шпальтах газети ми вже розповідали про особливості виховання дітей у Малайзії, Німеччині, США, Чехії, Норвегії, Туреччині, Франції та Канаді.

Грузія – досить колоритна у всіх планах країнах. Гаряча грузинська кров позначається і на вихованні дітей.

Дмитро Воронцов уже більше десяти років подорожує автостопом по всьому світу. Грузію відвідував чотири рази. Остання його мандрівка туди – у 2016 році.

Дмитро має купу відео про життя грузинського населення та їхні особливі традиції, які він викладає на Ютуб. Про виховання дітей знає лише з власних спостережень.

З внуками танцюють дідусі

- Я бачу, що одна із головних ціностей грузин – це сім’я, діти там мають особливий статус, вони – майбутнє, продовження нації, - розповідає він. – Тому батьки багато часу присвячують вихованню, а школа – як доповнення, заклад, де можна отримати освіту. Центр же виховання дитини – у неї вдома.

З маленькими дітьми жінки зазвичай сидять вдома, рано на роботу виходять ті, хто має неблагополучний матеріальний стан чи бізнес. Цікаво, що у Грузії в одному помешканні може жити кілька поколінь.

- Бабусі і дідусі беруть активну участь у вихованні онуків, це для них – це священний обов’язок, - каже він. – Завдяки сильному зв’язку всередині роду, молоді грузини переймають багато досвіду від старшого покоління. У мене якраз є відео з однієї родини, де дідусь і бабуся після вечері танцюють зі своїми онуками. Вони люблять танцювати, а виглядає це доволі ефектно.

Сини у Грузії – продовжувачі роду і сімейних традицій, бо дівчата виходять заміж і продовжують їх в інших родинах. До речі, як каже Дмитро, до повноліття грузинських дівчат вже, як правило, видають заміж.

Батьки хочуть дати синам гарну освіту, аби вони мали успішне майбутнє. Дівчинку ж виховують у цнотливості. Чоловік – захист і опора, а жінка – душа сім’ї, вона оберігає домашнє вогнище.

Батько – авторитет для всіх

Чоловік у Грузії, за словами Дмитра, - авторитет. Він і є головою родини. Хоча і там є свої винятки.

- Якось я жив у родині одного чоловіка із Кутаїсі, він мав двох синів – одному 21, іншому – 25 років, такої зухвалої поведінки я давно не бачив, - каже співрозмовник. – Вони нерідко підвищували голос на батька, а ще постійно били байдики перед телевізором. Ми з волонтерами помагали тому добродію, як могли. Адже він сам повинен був справлятися і з домашніми обов’язками, і з сільським господарством, і невеликим бізнесом керувати. Сумніваюся, що доньці така поведінка у Грузії була б дозволена.

За кілька місяців проживання у Грузії, Дмитро не бачив, щоб їхні чоловіки напивалися.

- Я ніколи не помічав, щоб ті сини-гульвіси пили традиційну грузинську горілку – чачу чи вино, - зауважує він.

Діти- у секціях

Кілька разів мандрівник заїжджав і в місцеві школи. Там, каже, школярі знають грузинську та в більшості англійську мови.

- В Авранло підлітки мене запрошували до школи, у них після занять досить насичена програма: хлопці грають у футбол, а дівчата в актовому залі танцюють та співають, - продовжує співбесідник. – У цілому, як і в нас, є частина дітей, які активні, а є такі, що постійно тримаються маршруту – школа-дім. Шпани та хуліганів у Грузії не зустрічав. Автомобілі люди залишають відкритими на вулицях, і ніхто не накине на них око. В Кутаїсі ще декілька разів був в університеті. Студенти там, на перший погляд, люди серйозні. Розмальованих столів немає. Загалом же в Закавказькому регіоні, де географічно розташовані Грузія, Азербайджан та Вірменія дітей і підлітків виховують три інституції: сім’я, традиція і релігія.

Навчають дітей виживати

Анна вже дев’ять років живе в Китаї, у Сінгапурі. Зі своїм чоловіком Донджи познайомилися там. Наразі сім’я виховує трирічну донечку.

- Донечці ми дали українське громадянство і похрестили її, як православну християнку. Більшість китайців – буддисти або атеїсти, - розповідає вона. – Я вже звикла до їхніх традицій, хоча і чоловіка, і друзів знайомлю і з нашими звичаями.

Щодо виховання дітей, то, порівняно з європейськими країнами, методика істотно різниться. Держава бере на себе основну нішу у вихованні дитини. Чи не з пеленок малюка можуть брати в ясла, бо мама іде на роботу.

- Китайські малюки більш дисципліновані, до цього їх привчають з дитинства, - говорить Анна. – Хлопчиків і дівчаток виховують однаково. У китайських сім’ях поділу на чоловічі і жіночі обов’язки теж немає. Жінки часто багато працюють, а чоловіки спокійно виконують будь-яку роботу по дому. Цьому їх вчать з раннього віку. Уже в дитячих садках вихователі роблять акцент на покірність — дитина в усьому повинна слухатися старших. Їжа, ігри і сон — чітко за розкладом. Дітей з ранніх років привчають до самостійності в побуті і працьовитості. Тому вони допомагають батькам.

За словами Ліани, дуже рано китайські діти починають читати і вчитися грамоті. Дорослі вирішують, на які гуртки віддавати дитину після занять, які іграшки їй купувати.

- Оскільки Китай – має величезну кількість населення, то завдання батьків – навчити малюків виживати в умовах конкуренції, - наголошує жінка. – Люди свідомо розуміють, що рівень їхнього добробуту залежить від них самих. Дітей вчати бути сильними, вміти спілкуватися, жити в колективі та досягати успіху. Деколи таке виховання занадто суворе, але нам, українцям, цих рис бракує.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.