Психолог, жіночий коуч Cвітлана Гліган про актуальні проблеми підліткового віку

Маленька особистість опиняється у досить складній ситуації, коли вона сама себе ще недостатньо розуміє, прагне пізнати це життя, хоче бути дорослою, самостійною і в той же час не відчуває сприйняття її оточенням, особливо батьками, які ще не готові вважати її дорослою. Саме від того, які стосунки склалися з батьками, залежить наскільки кризовим буде підлітковий період. Якщо батьки виховують дитину авторитарно і схильні до постійного контролю, то кризовий період буде дуже гострим, тому що дитина буде опиратись, буде хотіти більшої автономії, незалежності і самостійності. Якщо батьки відносяться до своєї дитини з повагою, дозволяють розширити рамки допустимої поведінки і готові до діалогу, то підлітковий вік пройде не так гостро.

У перехідному періоді починається процес сепарації, коли підліток починає відчувати себе окремою особистістю і прагне відділитись від батьків. Це природне явище, адже через деякий час дитина виростає, стає зрілою особистістю і має почати самостійне життя. На превеликий жаль, далеко не всі батьки усвідомлюють важливість здорової сепарації і часто ускладнюють або, навіть, спотворюють, цей природній процес. Наприклад, коли мама живе своєю дитиною, бо не має власних інтересів і потреб, і не дозволяє їй гармонійно відокремитись, так як в такому випадку вона втратить, певною мірою, сенс свого життя, – це призводить до серйозних проблем в житті її дитини в майбутньому.

Я багато працюю з дорослими жінками, тому з певністю можу сказати, що одна з найпоширеніших проблем – це їхні проблеми зі своїми мамами. Якщо сепарація у підлітковому віці не завершилась, то потім людина залишається нещасною, так як прагне жити своїм життям, приймати власні рішення, але не може цього зробити, бо не хоче образити маму, яка весь час втручається: продовжує контролювати, оцінювати і критикувати поведінку своєї дорослої дитини. Дитина намагається опиратись, відстоюючи своє право жити за власними правилами та цінностями, але їй складно це зробити, оскільки мати застосовує маніпуляції, викликаючи почуття провини або шантажуючи станом свого здоров’я. Така мати продовжує впливати на життя своєї дорослої дитини, вказуючи, як їй треба жити, критикуючи її рішення, стосунки з чоловіком та виховання дітей. Не даючи можливості відділитись, ця мама не дозволяє своїй дитині стати зрілою, самостійною, самодостатньою, успішною та щасливою особистістю. Причиною такої поведінки мами є те, що вона не жила своїм життям, не мала власної мети, інтересів та потреб. Вона жила життям своєї дитини і вважала, що материнська самореалізація – це її головне призначення, що опіка і турбота мають бути постійними, не замислюючись, що в дорослому віці дитини це вже шкодить їй, що це вже насилля над волею своєї дорослої дитини. Це дуже важливо розуміти.

Підлітковий вік є лакмусовим папірцем, який вказує на те, якими були стосунки між дітьми і батьками раніше, і якими вони будуть у подальшому житті. Я за те, щоб основною метою для всіх батьків, починаючи з моменту народження дитини, було формування і збереження близькості у стосунках. Близькість – це в першу чергу довіра, яка формується тоді, коли ми не боїмося засудження, натомість відчуваємо повне прийняття себе. Наприклад, коли дитина може прийти і сказати мамі, що їй пропонували цигарку і вона спробувала. Якщо мама почне критикувати, то наступного разу дитина нічого не скаже. Тому дуже важливо не критикувати, не сварити, не вішати на дитину якийсь «ярлик», а прийняти цю ситуацію,  поговорити про це, бути чуйним і розуміти, що будь-яке бажання підлітка є нормальним, що помилки – це теж нормальне явище. Якщо ви застукали дитину за переглядом порносайту, то в жодному разі не починайте кричати і менторським тоном читати нотації. Це призведе до того, що дитина закриється. В першу чергу мама має заспокоїтись і подумати чому так сталось, а тоді поговорити з підлітком із позиції друга-наставника, пояснити, що перегляд порносайтів може негативно вплинути на майбутні здорові стосунки із протилежною статтю, викривити їх. Потрібно показати підлітку, що ти приймаєш ситуацію і хочеш її обговорити, пояснити чому варто чи не варто це робити. Позиція дружнього наставника, який приймає все, що відбувається, і готовий допомогти та підтримати – це і є та основа, яка допоможе безболісно пройти перехідний вік.

Ще одна актуальна проблема нашого часу – це дитячі самогубства. На перший погляд основне зло – це групи «Вконтакті», які несуть ці повідомлення, але з іншого боку – це той самий лакмусовий папірець. Якщо дитина в сім’ї має довіру і підтримку, до неї постійно проявляють зацікавленість її життям, то вона не думатиме про самогубство.

Насправді існування групи «Синій кит» говорить нам про те, що, на жаль, є дуже багато дітей, які в реальному житті не відчувають підтримки, зацікавленості з боку батьків до себе. Вони самотні, відчувають розчарування в житті, мають депресивний настрій, саме тоді починають з’являтись думки про самогубство. В Інтернеті ці діти знаходять однодумців і групуються таким чином. Проблема полягає в душевній самотності підлітків. Щоб запобігти непоправному, треба щоб батьки знаходили час для своїх дітей, цікавились ними і поважали їх, допомагаючи знаходити відповіді на їхні питання. Достатньо щоденної вечірньої прогулянки батька або мами зі своєю дитиною, щоб поговорити про її справи, думки, бажання, плани. Тоді є душевний контакт, дитина довіряє і не відчуває себе покинутою!

Якщо підліток зростає у неблагополучній сім’ї, де є  фізичне насилля, алкоголізм і таке інше, то така дитина вже глибоко травмована і може потрапити в групу ризику. Таким дітям вкрай необхідною є соціальна активність – участь в шкільному театрі, спортивних секціях, творчих майстернях тощо, тоді є реальний шанс убезпечити таких дітей від бажання самогубства.

Тема самогубств давно досліджена. В середньому бажання покінчити з собою зріє 4 місяці. Воно розщеплює особистість навпіл, коли одна частина прагне самознищення, а інша – шукає рятівну соломинку, якогось прийняття. Це крик душі та спроба привернути до себе увагу. Коли ж ця дитина не знаходить нікого, хто б міг їй допомогти, то може трапитись невідворотне. Щоб цього не сталось, оточення – батьки, вчителі, психологи – мають бути спостережливими та чуйними. Нам потрібно зробити все, щоб дитина відчула себе потрібною і цінною!

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.