Скільки давати дітям грошей і як навчити ними розпоряджатись

Фото: архів Оксана Костюк Четвертокласнику Северину Петрині батьки дають 20 гривень на 2-3 дні. Кишенькові дають на смаколики. Обід та проїзд у цю суму не входить

Аби дитина не витрачала зайвих грошей і при тому не відчувала себе обділеною, чимало батьків додатково дають молодшому школяреві з дому різні фрукти, соки, печиво і булочки.

- Моїй доньці 12 років. Даю їй 10-15 гривень щодня, - розповідає Тетяна Возна. – З цих грошей вона відкладає собі на проїзд і перекус. Як тільки вона сама почала їздити до школи, ми привчили відразу відкладати на проїзд. Також постійно наголошували, щоб не купувала непотрібного, приміром чіпсів. Вона вже так навчилась і не витрачає грошей на щось непотрібне.

Давати більше, каже тернополянка, немає потреби. Адже буває, що навіть цих грошей дитина не витрачає.
- Я постійно цікавлюсь, скільки ще залишилось і чи не потрібно щось купити, - додає вона. – Бо не хочеться, аби дитина відчувала себе обділеною, щоб не комплексувала. Водночас, як на мене, потакати кожній забаганці – також не вихід. Бо чим дорослішою дитина ставатиме, тим більшими будуть забаганки. А вони є не завжди виправданими.

Тернополянка Ірина Наконечна має двох синів – другокласника і третьокласника. Обом щодня дає по 10-20 гривень. Сума залежить від того, чи харчуватимуться діти у шкільній їдальні.

- Якщо дитина і снідає, і обідає в школі, то кишенькових грошей даю менше, - каже Ірина. -   Якщо не їсть, бо, приміром, не всі страви подобаються, як-от макарони із сиром, то більше. У будь-якому випадку, окрім основної страви, дитина хоче ще якийсь смаколик. Тож даємо з розрахунку і на основні страви, і на булочку з чаєм чи щось інше. Загалом, якби дитині вистачало обіду в їдальні, то можна було б давати менші суми.

Більше не просить
Тернополянка Марія Ковальова дає сину-другокласнику 10 гривень на декілька днів. Такий ліміт не пов’язаний із фінансовими проблемами у сім’ї, лише з відсутністю потреби у додаткових грошах.

- Даю гроші на сочок. Обіди сама оплачую. Окрім того, даю з дому яблучко, печиво, - каже вона. - Тому нема потреби давати більше. Та й син не просить. Усі гроші, які отримує чи то в подарунок, чи то від бабусь, складає у банку – на літній відпочинок. Коли підросте, думаю, його потреби зростуть. 

Додатково батьки дають трохи кишенькових грошей, якщо дитина після уроків іде на гуртки, секції. У цю суму враховують знову ж таки проїзд та кілька гривень на воду чи смаколик. Утім, зазначають тернополяни, яку суму не давали б дитині, якщо її не навчити правильно розраховувати свої витрати, то вона усе може «спустити на непотріб».

- Якщо дитині суворо наказувати, на що можна витрачати, а на що ні, то дитина не виросте самостійною, - вважає мама трьох діток Ольга Козак. – Якщо вона не навчиться самостійно приймати рішення у такій простій ситуації, то ще важче їй буде при вирішенні важливих питань. Дитина просто розгубиться. Але якщо не контролювати її витрати зовсім, то вона просто тринькатиме гроші.
Тож здоровий інтерес до витрат дитини необхідний, але суворий контроль небезпечний, вважає тернополянка. Тому у цьому питанні слід завжди шукати золоту серединку.

Свої гроші цінують
Ще одним моментом, який слід враховувати при виділенні кишенькових грошей, є уміння дитиною цінувати кожну копійку, кажуть батьки.

- Торік, приміром, наш син витрачав усі гроші, які отримував, - говорить Ольга Андрощук. – Спершу думали, що мало даємо. Почали давати більше - то на п’ять, то на десять гривень. Витрачав і ті. То йому терміново треба було якусь ручку, то він мав подарувати однокласниці шоколадку, то він просто не міг жити без іграшки, яку побачив  у магазині. Влітку ситуація змінилась — відправили на канікули у село. Бабці давали гроші тільки за зроблену роботу. Пасе гуси — отримує одну суму, допомагає із сіном — іншу. Спершу син за звичкою витрачав усе і відразу: то сусідські хлопці попросили чіпсів, то «Коли», то жуйки, а потім припинив. Чим менше в нього залишалось грошей, тим прискіпливіше рахував свої доходи і витрати.
Після такого досвіду заробляння грошей, додає пані Ольга, дитина почала думати, чи справді та річ потрібна їй. 

- Я своїй дитині даю на обід 10 гривень, - каже Марія Кирея. – Вважаю, що цього достатньо. Якщо інші батьки можуть дозволити собі більше, то це – їхня справа. А наша сім’я не може щодня виділяти кошти на сторонні речі. Звісно, чим багатша сім’я, чим більші її доходи, тим більше кишенькових грошей вона може виділяти дітям. Та чи потрібно більше – це вже інше питання. Час розставить все на свої місця.

Як навчити дитину розпоряджатись грішми?
Коментар
Світлана ЛОМОВЦЕВА (42 р.), психотерапевт, сімейний психолог:
— У сфері торгівлі все продумано так, щоб люди купували: яскраві обгортки, гарно викладений товар на прилавках, привабливий зовнішній вигляд. Над цим працюють маркетологи і вони зацікавлені, щоб покупці витрачали гроші. Тому батьки повинні вчити дітей заздалегідь планувати свої покупки. Ідучи в магазин, дитина наперед має думати, що вона хоче купити. Це збереже сімейні гроші і відверне від необдуманих покупок. Батькам варто обговорювати з дітьми покупки й обмежувати їх у кількості придбаних речей. Тобто встановлювати певні рамки, на які діти мають орієнтуватись. Приміром, „можу виділити тобі 10 грн або можу купити лише дві речі. Вибирай, що хочеш, але сума не має перевищувати 20 грн”. Так ви навчите дітей орієнтуватись на свої потреби, навчите заощаджувати гроші і не розгублюватись у супермаркеті, коли їх оточуватиме купа цікавих речей.
 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.