Тернопіль не має того обличчя, яке міг би мати, вважає краєзнавець Іван Букавин

Поки що Тернополю треба дуже старатися, щоб привабити сюди гостей, вважає історик Іван Букавин - автор посібника "Історія Тернопілля”, секретар робочої групи щодо розробки шкільного курсу та підручника "Історія міста Тернополя”.
- Про наше місто майже нічого не знають за межами України, - каже краєзнавець. – Та навіть якби й знали, Тернополю все одно довелося б змагатися за туристів із серйозними конкурентами, нашими сусідами – Львовом, Чернівцями, Кам’янцем-Подільським...
Нашому місту, за словами пана Букавина, найбільше бракує туристичної інфраструктури. Навіть ті готелі, що є, - дорогі і не надто привабливі. Та й сервіс у них "шкутильгає".
- Одне відоме видавництво видало книгу про Україну, такий собі путівник-довідник, - додає Іван Букавин. – У ньому згадуються пам’ятки такого населеного пункту, як Струми. Але такого ж нема?! Насправді, це назву Токи так переклали. Виходить, навіть фахівці в галузі туризму часто не орієнтуються, що таке Тернопіль і Тернопільщина.
Старого міста - немає
Історик нагадує: коли йдеться про Львів, у всіх виникають асоціації - аристократичне місто, кав’ярні, ретро-стиль. Проте Тернопіль все це втратив через Другу світову війну.
- Те, що ми бачимо тепер, – схоже на спробу імітації зруйнованого середмістя, - пояснює фахівець.
– Внаслідок війни місто залишилося без ратуші. Проте уціліла сусідня споруда - готель "Подільський” - тепер "Україна”, але й вона потребує реконструкції. Ми гордимося будівлею театру, але за тим же типовим проектом звели театр у Вінниці. "Фасад" нашого міста набув "неосталінського" вигляду.
Привабити туристів, на його думку, могла б вулиця Сагайдачного. Щоправда, у тому вигляді, якою вона залишилася лише на старих фото. Цікавими є споруди, які збереглися крізь століття – Старий замок, Домініканський костел, Середня і Надставна церкви.
- Проте наш замок я швидше назвав би палацовою спорудою, - каже Іван Букавин. - Адже у загальноприйнятому значенні замок – це не тільки внутрішні будівлі, а й оборонні стіни та вежі. Якось мене навіть запитали: "А де ж ваш замок?" Я кажу: "Ось замок!”, але людина не зрозуміла. Адже більшість людей уявляють собі замки такими, як у Шотландії, чи Франції. На переконання історика у замку доцільно розмістити музей історії міста.
Найбільший біль історика – Тернопіль не має того обличчя, яке міг би мати.
- Тому якби я проводив екскурсію, я казав би: тут було таке... і нема! – додає Іван Букавин. - Так, я звісно показав би гостям чудовий пам’ятник Соломії Крушельницькій, але неодмінно згадав би про костел у неоготичному стилі, на місці якого розміщено ЦУМ.
Розповів би він туристам і про те, що на Театральному майдані, починаючи з 1950-х, проводили різні державні заходи, тому відновлювати костел, який не надто постраждав під час війни, радянська влада не захотіла. Схожа історія, як нагадує чоловік, - сталася із Манастирською церквою на вулиці Острозького. Там церква «заважала» атеїстичному вихованню учнів новозведеної поруч школи.
Екскурсія - від або до замку
Проводити екскурсію містом історик радить, рухаючись від замку або завершуючи ним мандрівку.
- Усі знають, що замок звели у 1540-1548 рр., але що було на цьому місці раніше – загадка, - додає пан Букавин. - У 1548 і 1550 роках Тернополю надали Німецьке і Магдебурзьке право. Дивним видається факт отримання привілеїв невеликим містом. Тому я не погоджуюся з багатьма науковцями. На місці Тернополя щось було. І воно органічно вписалося у те, що збудував граф Тарновський. У міста вірогідно древніші корені!
За переказами, каже він, на єврейському окопиську (кладовищі), що знаходилося на вулиці Острозького, були надгробки з написами, що люди там поховані ще у XV ст.
- Рухаючись від Надставної церкви, я розказав би колись популярну легенду про Тернове поле, - продовжує історик. – Проте зараз вважають, що її придумали не раніше XIX ст., аби обґрунтувати появу назви "Тернопіль"  не від прізвища Тарновського.
Прямуючи далі, можна розповісти й про засновника Тернополя – графа Яна Тарновського. Стоячи поруч із церквою Різдва, варто згадати про князів Острозьких. Бо той храм звели у часи їхнього володіння містом.
- Згадав би й про Манастирську церкву, завдяки якій ми святкуємо храмовий празник, як День міста - додає історик. – Не пропустив би й шпитальну фундацію Острозького – обидві на вулиці Кн. Острозького.
Тернополянин – правитель Московського царства
Далі пан Букавин пропонує йти до залізничного вокзалу.
- Дехто з істориків вважає, що офіційно назву "Тернопіль" не використовували до 9 серпня 1944 р., - продовжує співрозмовник. – Мовляв, писали "Тарнополь". Та збереглися світлини кінця XIX – початку ХХ ст. Тоді містом володіла Австро-Угорщина. Написи на будівлі вокзалу були латиницею – "Тарнополь" і кирилицею – "Тернопіль".
Згодом пан Букавин рушив би вулицею Крушельницької. Там, як він каже, колись протікала річка Рудка. Тепер її й сліду нема.
- Від назви цієї річки, очевидно, походить прізвище тернопільського авантюриста №1 усіх часів Івана Заруцького. Ще дитиною він потрапив у татарський полон. Уже дорослим утік з неволі до донських козаків. У «Смутні часи» мав «щастя» одружитися з вдовою Лжедмитрія ІІ - Мариною Мнішек. Деякий час фактично був правителем Московського царства, - розповідає історик.
- Та закінчив життя як усі авантюристи – 1614 р. його стратили посадивши на кіл посеред Красної площі. Ще той авантюрист був! Мрію написати про нього пригодницький роман, - ділиться планами пан Іван.
Пізніше можна піти на вулицю Броварну, що на початку "Нового Світу". Адже саме там, на думку історика, зберігся дух старого міста. Звідти варто повернутися до Ставу.
- Можна розповісти нашим гостям, що ще якихось 50 років тому ця місцина була заболоченою, невеликою водоймою плавали качки, гуси, а на місці парку Шевченка було пустище, - підсумовує, посміхаючись, пан Букавин. - Можна розповісти туристам й історію створення парків. Проте атракціони там старі, тому розваг – катма.
 

Світлана ГРИВАС,

0-96-709-74-60

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.