Партнер рубрики

Який він, полковник Облещук «без погон»

Ірина БЕЛЯКОВА

Головний міліціонер області принципово не носить годинників, має власну подаровану зброю, вміє покепкувати із себе та ніколи не кричить на підлеглих. Нічого не колекціонує і не догулює відпусток

Трикімнатна квартира, на яку заробила дружина за кордоном, 1-кімнатна службова, де зараз проводять ремонт. Пів хати у 40 квадратів в приміському селищі, на яку зараз оформляють спадщину після смерті діда і автомобіль «Фольксваген – Пасат» 2006 р.в. Такими статками похвалився Василь Облещук.

Може надбати той, хто має доступ до матеріальних цінностей, економічної складової чи дозвільної системи, - сміючись, ніби виправдовується полковник Облещук, розповідаючи про свої статки. – У мене була не така посада, де крутяться гроші. Я можу руку покласти на Біблію і сказати, що я ані копійки не платив за посаду начальника. І ні з кого не братиму.

Історію, коли в Тернополі ходили чутки, ніби Облещук кришував валютників, полковник пам’ятає добре. І сам розповідає, як майже півтора року ними «займались».

Вони (валютники – прим. авт.) і зараз там стоять, підіть і запитайте, чи хоч хтось Облещуку хоч гривню дав, - каже пан Василь. – Якби брав, це вже десь сплило б. Повірте, «доброзичливці» допомогли б і витягли все на світ Божий.

{photo_gallery id=4437|}

Відео дня

> За останні 8 років він не був на жодному лікарняному, про що свідчить відсутність записів в амбулаторній картці. Рідко буває у відпустці, бо бракує часу. З тієї ж причини нічого не колекціонує.

В мене ще з минулого року є 43 доби відпустки, адже використав лише тиждень, - зізнався полковник. – Їздив за сприяння церкви в Ізраїль та Єрусалим, на Святу землю. Я дякую Богу, що там був, це все пройшов. І хотів би знову туди повернутись.

Годинників не носить принципово. Каже, як якась шарпанина, чи хтось хватає за руки, можна й покалічитись.

На роботу і з роботи принципово ходить пішки. Глянути, чи все в місті в порядку та й з людьми поспілкуватись. Любить зайти на Театральний майдан, аби поговорити з городянами.

Має особисту зброю – гладкоствольну і нарізний карабін, які йому подарували на день народження за 33 роки служби.

Це лише люди можуть оцінити, але думаю, що я доступний і комунікабельний, - відповів пан Облещук на наше прохання охарактеризувати себе як людину, а не міліціонера. – Відкритий. Кажуть, що я слабохарактерний. Бо не можу крикнути на когось, покарати чи звільнити. А для чого кричати? Думаю, це не рівень керівника. Образити людину – великого розуму не треба. Як мені треба було йти на «завдання», я піднімав людей і вони без зайвих питань йшли за мною.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Коментарі (1)