Тернопільський мандрівник Олег Костів:” Ти посміхаєшся світу – світ посміхнеться тобі”

Тернопільський мандрівник Олег Костів каже, що обирав такий мотоцикл, аби можна було їхати і асфальтом, і бездоріжжям

Тернополянин Олег Костів мотоциклом дістався Азербайджану. Чоловік уже третій рік щоліта мандрує байком.

Почав із Закарпаття, торік був у Грузії, а цього літа підкорював Азербайджан. Каже, що любить відкривати для себе нові країни, знайомитися з людьми. Раніше обійшов пішки всі Карпати, а тепер захопився мото-подорожами. Має багато друзів із таким хобі з України та країн СДН. І ось врешті захотілося і самому спробувати.

Головне в такому виді відпочинку – не боятися далеко їхати. Адже відоме гаслом мандрівників говорить: “Коли ти посміхаєшся світу – світ посміхається тобі”. Переконався, що більшість житлів різних країн – доброзичливі і привітні. Звичайно, треба розраховувати на свої сили і гроші. Та навіть якщо в дорозі забракне грошей, їжі чи бензину – це не привід для паніки. Люди, які трапляються дорогою, допомагають.

- Мотоцикл – це великий плюс у подорожі. Він привертає увагу. Видно, що я подорожую, з кариматом, завантажений. Людям цікаво, підходять, знайомляться, просять сфотографуватися. Потім починаємо спілкуватися, мене запрошують у гості...

- Чому саме Азербайджан?

- Цього року я не поїхав би нікуди, якби не несподіваний дзвінок від моєї хорошої знайомої. Виявилось, що у неї є справа в Азербайджані, і я з готовністю зголосився її залагодити. Мені фактично проспонсорували цю подорож. Кінцева зупинка - місто Ганджа на заході Азербайджану. Однак відрядження я перетворив на подорож. За 17-18 днів проїхав 3000 км мотоциклом, решта — поромом.

- Дорогі мандри?

- Цього року мандрівка обійшлася мені у 1000 доларів. Гроші мені спонсорували. Торік я їхав до Грузії власним коштом. Подорож тривала 10 днів. Вклався у 500 доларів.

- Як планували мандрівку?

- Для такої поїздки візи не відкривав. Оформив лише страховку “Зелена карта”, бо планував їхати через Росію. Для Грузії її не потрібно, а в Азербайджані потрібно на кордоні оформляти їхню страховку.

Спочатку замовив новий акумулятор, сітку “павук”, сумку на бак. Також мені потрібна була гума на заднє колесо. Після того склав маршрут. Через ситуацію на Сході країни мій минулорічний маршрут не підходив, варіант із Кримом я теж відкинув, почитавши на форумах про черги на Керченській переправі. Оптимальним варіантом видався пором “Іллічівськ-Батумі”. Крім того, мене приваблював новий для мене досвід морської подорожі. Тож я забронював квитки для себе і мого мотоцикла, призначив старт на 21 липня. Спочатку планував повертатись назад через Махачкалу — Волгоград — Воронеж — Харків, але мої рідні і кохана вмовили мене повертатись тим же шляхом.

Отож моя мандрівка виглядала так: спочатку Тернопіль — Вінниця — Одеса — Іллічівськ мотоциклом. Далі пором “Іллічівськ-Батумі”. Потім знову мотоциклом до Тбілісі, а тоді — до міста Ганджа. І тим же шляхом у зворотньому напрямку.

Маючи певний досвід минулорічної подорожі і пам’ятаючи, як важко їхати в перший день, дорогу в Одесу розбив на два етапи. Отож у понеділок, 21 липня, я приїхав у гараж, одягнув екіпірування, прогрів мотор і по обіді старував на Вінницю.

- Як зазвичай подорожуєте?

- Подорожую з наметом, спальником, кариматом, газовим пальником. Готую їсти сам. Я абсолютно автономний. Багато речей не везу. Є хороший досвід піших мандрівок Карпатами, тож стараюся у 17-18 кг вкладатися. Багато речей мені для подорожі не потрібно. Зрештою, інколи зупиняюся у готелях або винаймаю кімнату.

Дорога постійно зводить з різними людьми. Зустрічав багато мандрівників із різних країн. Траплялися італійці, турки, латиші, англійці, австрійці, німці, росіяни. Знайомилися на дорозі. Чи вони мені допомагали щось лагодити в мотоциклі, чи я їм був корисним. Бувало, що їдемо разом до певного міста, далі дороги розходяться, і кожен їде за своїм маршрутом. Кожен з цих мандрівників чимось цікавий, є колоритною особою. Досі із багатьма з них підтримую контакти через Інтернет. Обмінюємося фотографіями, ділимося враженнями.

- З англійською у вас як?

- Не сказав би, що добре володію англійською, але для спілкування вистачає. У подорожі познайомився з 71-річним австрійцем Клементом. Він планував дістатися до Китаю. Їхав автомобілем “Фолькваген Т4”, а всередині був мотоцикл. Чоловік планував доїхати бусом в Алмати, а далі — мотоциклом до Китаю. Ще був німець Айко. Він мав BMW. Каже, що обрав цей байк через те, що лінивий. Під час його подорожі в Японію проїхав 50 тис. км і навіть мастило не міняв. Причому не мав жодних проблем із мотоциклом.

На поромі я познайомився з далекобійниками. Вони чудові і доброзичливі люди, було цікаво відпочивати в їхній компанії, з грузинськими піснями під акордеон, навіть імпровізованими танцями.

- Не страшно було самому?

- Коли подорожуєш сам, є свої плюси і мінуси. Плюс у тому, що ні під кого не підлаштовуєшся. Адже важко знайти напарника із мотоциклом того ж класу, щоб їхати приблизно з однаковою швидкістю, щоб не було розбіжностей, щоб так само ставився до відсутності комфорту чи ще якихось речей. Мінус у тому, що ввечері сам розбиваєш табір, готуєш їсти. Загалом у разі виникнення якихось проблем краще мати напарника. Але мені було нормально самому. На щастя, з мотоциклом проблем не мав.

- Під час подорожі мотоциклом є можливість бачити мальовничі краєвиди. Чи часто ви зупинялися?

- У Грузії їхати швидко не дуже виходило через бажання кожних 500 метрів зупинятись і робити знімки чудових кавказьких пейзажів. Іноді я ігнорував це бажання, але частіше — ні. У Грузії постійно переїжджаєш через якусь річку, є багато води, джерел. Гори дуже мальовничі. В Азербайджані більше вигорілих пасовищ, менше води, є русла, але річки пересохлі. Там фотографував менше. Чесно кажучи, задоволення від подорожі почав отримувати вже на зворотній дорозі. Помічав красу тієї місцевості, кайфував від доріг між гірськими хребтами. Це країна з незвичною для нас природою.

У великих містах мене не полишало бажання швидше вирватись на відкритий простір. Така тенденція переслідувала мене протягом усієї подорожі. Як з’ясувалось, що поза великими містами я почуваюсь набагато вільніше і краще. Побувавши серед величних гір Кавказу, хотв трохи змінити обстановку. У Грузії зробити це — що раз плюнути. Незважаючи на невелику територію, країна дуже різноманітна. Тут поряд височезні гори і поля, що простягаються у центральній частині, і морське узбережжя з пальмами в Аджарії...

- Які враження залишилися від Азербайджану?

- Азербайджан дуже дорога країна і досить корумпована країна. Випадок хабарництва бачив сам на митниці. Зарплати в азербайджанців - до 3000 доларів. Інтернет коштує 100 доларів на місяць. Готелі дорогі. Дороги чудові, бензин дешевий. В Азербайджані все дуже дорого, крім бензину. Курс 1 манат -1,2 $, навіть склянка чаю – 1 манат. Якщо хтось збирається в Азербайджан, раджу бути повністю автономним, готелі обходяться у 80$ за ніч. Кажуть, є і по 50, але не завжди знайдеш. Поліція просто “пасеться” на дорогах, її дуже багато. Тому краще не порушувати правила. Як мені сказали азербайджанці, найбільші бандити в них - це поліція, і до неї краще не потрапляти. Проте країна безпечна, можна спокійно ночувати в наметі. Розрахуватись карткою непросто навіть на заправках. Приймають тільки на АЗС “Петрол”, тож варто мати готівку.

Кухня надзвичайно смачна, особливо кебаб. Пиво — ніяке.

Це мусульманська країна. Одного разу хотів вийти в шортах на вулицю, та мені порадили, що не варто.

- А які враження справила Грузія?

- Грузія – на висоті. Чудові люди, помірні ціни, лояльна поліція. Чудовий приклад того, як з однієї з найкорумпованіших держав за короткий час побудували правове суспільство. У Грузії дуже гостинні люди — відкриті, намагаються допомогти. Грузинська гостинність відчувається всюди – від доброзичливого ставлення на кордоні до буденних ситуацій у дорозі. Грузія - дуже прогресивна країна. Скажімо, якщо в Азербайджані на митниці мене протримали години три, то на грузинській все пройшло на диво швидко. Сканування паспорта, фотка на вебку — і щасливої дороги. Торік навігатора не було, то люди їхали зі мною і показували дорогу.

Коли знайомишся з кимось, завжди пригощають, запрошують до столу.

Цікаве ставлення грузинів до корів. У Грузії вони — недоторканні. Цим, мабуть,  Грузія поступається тільки Індії. Тварини вільно розгулюють по дорогах і абсолютно не звертають уваги на інших учасників руху. Перед Тбілісі одна рогата, що спокійно стояла на дорозі, у ту мить, коли я наблизився, щоб її об’їхати, почала рух в тому ж напрямку. Довелось з’їхати на гравій на узбіччі. Корови в Грузії - це справді фактор, на який треба зважати.

- Наступного року куди поїдете?

- Якщо буде безвізовий режим, то хочу в Румунію — побачити найкрасивішу дорогу в світі - Трансфагарашське шосе. Давно мрію здійснити навколосвітню подорож. Мені подобається задум проїхати “дикими” країнами. Хочеться у Монголію, Казахстан. Цього року мріяв об’їхати навколо Чорного моря за 20 днів – Україна, Болгарія, Румунія, Туреччина, Вірменія, Грузія, Азербайджан, Росія. Маршрут протяжністю 10 тисяч кілометрів. Навіть спонсорів знайшов. Але почалася війна, і плани змінилися.

Довідка

Олег Костів народився 11 жовтня 1979 року у Львові. Живе і працює в Тернополі. Закінчив Тернопільський технічний університет. Підприємець.

Змінив чотири мотоцикли. Спочатку купив Ява-250, потім “Восход”. Після того був “Іж планета 4”. Тепер чоловік має BMW F650 1995 року.

Мотоцикл BMW – це перший мотоцикл Олега нерадянського виробництва. Об’єм мотора - 650 куб. см. Обрав його спеціально для подорожей. Залізний кінь – класу Еnduro. Таким байком можна їздити і асфальтом, і бездоріжжям.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.