Родину Ткачиків добре знають у Тернополі та за його межами. Мистецьке подружжя вважають взірцем творчої християнської сім’ї. Вони люблять рідну землю, черпають своє натхнення в національній історії, вірять в Бога. Залюбки одягають вишиванки, бо для них це символ нерозривної єдності поколінь.

Своє сапфірове весілля Ганна та Богдан Ткачики відсвяткували 12 липня в колі рідних та друзів, запросивши усіх у Тернопільський обласний художній музей на відкриття виставки «Родина Ткачиків. 45 років разом». До батьків долучилася і їхня талановита дочка Соломія Ткачик-Паланіцька.

Для мистецького подружжя – це особливий день, адже 45 років тому на свято Петра і Павла вони побралися. Згодом у них народилися три доньки з різницею 5 років кожна. 12 років тому 12 липня на світ з’явився один із восьми онуків пана Богдана і пані Ганни, якого назвали Павлом. Крім того Павліною звали маму народного художника.

Львів поєднав навіки

Мистецька династія Ткачиків розпочалася з випадкового знайомства у старовинному Львові, що стало доленосним для обох. Тоді ще юна пані Ганна навчалася в училищі прикладного мистецтва імені Івана Труша, а пан Богдан приїхав на четвертий курс з Київської школи мистецтв для захисту диплому.

— Це Бог дав мені судженого,— стверджує Ганна Ткачик. — Бо до знайомства з Богданом я вже мала нареченого і збиралася виходити заміж. Та коли познайомилася з Богданом — усе змінилося, я одразу ж зрозуміла, що він – моя доля.

Закохані могли цілими днями вдвох блукати вуличками древнього Львова. Купивши буханку хліба, розмовляли про все на світі. Через два роки побралися і переїхали жити в Тернопіль.

—    Ми вже 45 років разом. Це роки творчості, згоди і суперечок,— каже пані Ганна. — Проте наше життя завжди йде в одному напрямку, бо ми — однодумці.

Залюблені в малярство

Богдан Ткачик малює дуже багато, в основному на історичну та духовну тематику. У його творчому доробку кілька тисяч творів. Він розписав чимало церков, оформляв великі настінні розписи в бібліотеках, санаторіях, школах.

— Мій чоловік може малювати цілими днями, — каже пані Ганна. — Ми з донькою іноді дивуємося, як так можна любити і хотіти малювати.

У свій час пан Богдан був головою обласної організації Національної спілки художників України, двічі його обирали депутатом обласної ради. Разом з Георгієм Петруком-Попиком і Михайлом Левицьким засновував осередок Народного Руху України в Тернополі.

Багато своїх картин художник роздарував друзям. Його роботи розлетілись світом, є по всій Україні. Чимало полотен закупили державні музеї у Києві, Черкасах, Запоріжжі тощо.

Ганна Ткачик любить малювати на історичну тематику. У своїй творчості має три стежини — викладає мистецтво, малює репродукції до книжок і пише малі й великі полотна. Свою викладацьку діяльність вважає програмно-реалістичним мистецтвом, а репродукції до книжок — сповіддю перед Богом.

 — Живопис — то своєрідна імпровізація пережитого, то сплеск душі, — зазначає мисткиня. — Тому у мене буває відчуття, що моєю рукою малюю не я, а хтось інший. Творити починаю від емоцій, пережиття чи передчуття.

Приємні несподіванки

На вернісаж у Тернопільський обласний художній музей завітало багато рідних, друзів та знайомих родини Ткачиків. Проте найбільшою радістю для батьків була присутність усіх доньок та внуків. До речі, найстарша Леся спеціально з Канади приїхала.

Не обійшлося без приємних несподіванок. Подружжю художників подарували ікону та голову-скульптуру пані Ганни. З цього приводу Богдан Ткачик навіть пожартував, мовляв, частина пам’ятника вже є.

• Ткачики – люди надзвичайно позитивні, творчі і доброзичливі до всіх, хто їх оточує, – наголосив начальник управління культури Тернопільської облдержадміністрації Григорій Шергей. – Водночас вони є принциповими національними митцями. Це засвідчив широкомасштабний культурно-мистецький проект «Благословенне Тернопілля», що відбувся в Києві за участю сотень гостей, дипломатів, керівників держави. Наш край презентували саме роботи Богдана Ткачика про визначних особистостей Тернопільщини.

Саме там у чиновника виникла ідея викупити бодай частину цих портретів і подарувати їх обласному художньому музею для поповнення експозиції.

Особлива енергетика

Загалом на виставці, яка діятиме до 31 липня, представлені 35 живописних полотен. Роботи Соломії розмістили на центральній стіні, твори пані Ганни – праворуч і ліворуч від входу, а картини єдиного в Тернополі народного художника Богдана Ткачика – на задньому фоні.

У кожного з митців є свій особливий стиль і колористика. Пан Богдан віддає перевагу історичній та релігійній тематиці, його роботи багатоликі. Дружина митця роздумує над темою створення світу, української минувшини тощо. Вона тяжіє до графіки, хоча творить живописні полотна. А їхня дочка Соломія гармонійно поєднує в своїй творчості все найкраще від своїх батьків.

Для заслуженого художника України Миколи Шевчука родина Ткачиків асоціюється із соняхом. Тож на відкриття виставки він завітав із букетом, в центрі якого красувався великий соняшник.

- Родина Ткачиків настільки багата духовно і сердечна своєю любов’ю, що вона має близьких їй людей по всьому світі, – наголосив пан Микола. – Спілкування з цією родиною не минає безслідно ні для кого. Тож нехай сіються і множаться Ткачики, а біля них всі справжні українці. І тоді не буде сепаратизму, а буде тверда, міцна, соборна Україна!