Відомі тернопільські художники Ганна і Богдан Ткачики започаткували мистецьку династію, виховуючи доньок і внуків в любові до творчості і національному дусі.
Родину Ткачиків добре знають у Тернополі та за його межами. Мистецьке подружжя вважають взірцем творчої християнської сім’ї. Вони люблять рідну землю, черпають своє натхнення в національній історії, вірять в Бога. Залюбки одягають вишиванки, бо для них це символ нерозривної єдності поколінь.
Своє сапфірове весілля Ганна та Богдан Ткачики відсвяткували 12 липня в колі рідних та друзів, запросивши усіх у Тернопільський обласний художній музей на відкриття виставки «Родина Ткачиків. 45 років разом». До батьків долучилася і їхня талановита дочка Соломія Ткачик-Паланіцька.
Для мистецького подружжя – це особливий день, адже 45 років тому на свято Петра і Павла вони побралися. Згодом у них народилися три доньки з різницею 5 років кожна. 12 років тому 12 липня на світ з’явився один із восьми онуків пана Богдана і пані Ганни, якого назвали Павлом. Крім того Павліною звали маму народного художника.
Мистецька династія Ткачиків розпочалася з випадкового знайомства у старовинному Львові, що стало доленосним для обох. Тоді ще юна пані Ганна навчалася в училищі прикладного мистецтва імені Івана Труша, а пан Богдан приїхав на четвертий курс з Київської школи мистецтв для захисту диплому.
— Це Бог дав мені судженого,— стверджує Ганна Ткачик. — Бо до знайомства з Богданом я вже мала нареченого і збиралася виходити заміж. Та коли познайомилася з Богданом — усе змінилося, я одразу ж зрозуміла, що він – моя доля.
Закохані могли цілими днями вдвох блукати вуличками древнього Львова. Купивши буханку хліба, розмовляли про все на світі. Через два роки побралися і переїхали жити в Тернопіль.
— Ми вже 45 років разом. Це роки творчості, згоди і суперечок,— каже пані Ганна. — Проте наше життя завжди йде в одному напрямку, бо ми — однодумці.
Богдан Ткачик малює дуже багато, в основному на історичну та духовну тематику. У його творчому доробку кілька тисяч творів. Він розписав чимало церков, оформляв великі настінні розписи в бібліотеках, санаторіях, школах.
— Мій чоловік може малювати цілими днями, — каже пані Ганна. — Ми з донькою іноді дивуємося, як так можна любити і хотіти малювати.
У свій час пан Богдан був головою обласної організації Національної спілки художників України, двічі його обирали депутатом обласної ради. Разом з Георгієм Петруком-Попиком і Михайлом Левицьким засновував осередок Народного Руху України в Тернополі.
Багато своїх картин художник роздарував друзям. Його роботи розлетілись світом, є по всій Україні. Чимало полотен закупили державні музеї у Києві, Черкасах, Запоріжжі тощо.
Ганна Ткачик любить малювати на історичну тематику. У своїй творчості має три стежини — викладає мистецтво, малює репродукції до книжок і пише малі й великі полотна. Свою викладацьку діяльність вважає програмно-реалістичним мистецтвом, а репродукції до книжок — сповіддю перед Богом.
— Живопис — то своєрідна імпровізація пережитого, то сплеск душі, — зазначає мисткиня. — Тому у мене буває відчуття, що моєю рукою малюю не я, а хтось інший. Творити починаю від емоцій, пережиття чи передчуття.
На вернісаж у Тернопільський обласний художній музей завітало багато рідних, друзів та знайомих родини Ткачиків. Проте найбільшою радістю для батьків була присутність усіх доньок та внуків. До речі, найстарша Леся спеціально з Канади приїхала.
Не обійшлося без приємних несподіванок. Подружжю художників подарували ікону та голову-скульптуру пані Ганни. З цього приводу Богдан Ткачик навіть пожартував, мовляв, частина пам’ятника вже є.
Саме там у чиновника виникла ідея викупити бодай частину цих портретів і подарувати їх обласному художньому музею для поповнення експозиції.
Загалом на виставці, яка діятиме до 31 липня, представлені 35 живописних полотен. Роботи Соломії розмістили на центральній стіні, твори пані Ганни – праворуч і ліворуч від входу, а картини єдиного в Тернополі народного художника Богдана Ткачика – на задньому фоні.
У кожного з митців є свій особливий стиль і колористика. Пан Богдан віддає перевагу історичній та релігійній тематиці, його роботи багатоликі. Дружина митця роздумує над темою створення світу, української минувшини тощо. Вона тяжіє до графіки, хоча творить живописні полотна. А їхня дочка Соломія гармонійно поєднує в своїй творчості все найкраще від своїх батьків.
Для заслуженого художника України Миколи Шевчука родина Ткачиків асоціюється із соняхом. Тож на відкриття виставки він завітав із букетом, в центрі якого красувався великий соняшник.
- Родина Ткачиків настільки багата духовно і сердечна своєю любов’ю, що вона має близьких їй людей по всьому світі, – наголосив пан Микола. – Спілкування з цією родиною не минає безслідно ні для кого. Тож нехай сіються і множаться Ткачики, а біля них всі справжні українці. І тоді не буде сепаратизму, а буде тверда, міцна, соборна Україна!
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 11 від 13 березня 2024
Читати номер