Юлія Мусаковська: «Пишу для небайдужих»

Уже четверта за рахунком збірка Юлії Мусаковської побачила світ наприкінці 2015 року, однак презентувати її авторка почала вже в 2016-ому. Так, 15 січня представила збірку у рідному Львові, а вже наступного дня приїхала до Тернополя.

– До «Чоловіків, жінок та дітей» ввійшли вірші, написані впродовж 2013-2015 років, - розповідає Юлія. - Тож і тематика там різна.

Тема війни та боротьби проходить крізь усю збірку, погоджується поетеса. І хоч деякі вірші були написані ще до Майдану, та передчуття, що щось назріває у цій країні, були у багатьох авторів.

Українські автори передчували війну

– Якщо проаналізувати українську поезію років, які передували нинішнім подіям, то можна побачити, що мілітарна термінологія присутня у багатьох авторів. Образ воїна, боротьби використовували дуже багато поетів. Наприклад, мій вірш «Чоловіки виношують у собі війну" написаний десьу квітні 2013-го. Але я не вважаю, що це були пророцтва.Просто це все назрівало дуже давно.

Українці вже навчилися жити із відчуттям тривоги і страху. Однак головне, аби всі ми не стали тими, які ненавидять, розповіла поетеса.

– Іноді буває, що я й сама починаю говорити гострими, різкими словами та фразами. Тоді я кажу собі «стоп!", адже головне, аби до нашого вжитку не увійшла мова ненависті. Це дуже важливо у сучасних умовах, зважаючи на ситуацію у країні,– пояснює поетеса.

Щодо назви збірки, то Юлія каже, що «Чоловіки, жінки і діти»– це фраза-штамп, узагальнення, яке використовують дуже часто. Однак вона хотіла показати, що навіть за таким штампом може ховатися щосьіндивідуальніше.Та й героями віршів є саме чоловіки, жінки і діти.

«Письменник – це завжди ретранслятор»

– Хоч кажуть, що автори у кожному зі своїх творів залишають частинку себе, мені важко сказати, де в тих віршах є я. Це більше твори про «ми», аніж про «я». Але точно можу сказати, що вірш «Залізо» містить багато відповідей на ті запитання, які свого часу мене дуже хвилювали, та й загалом він лягає на концепцію всієї книги,– розповідає Юлія.

На формування авторки з раннього віку впливала музика, тож колеги підмічають своєрідність римування у віршах Юлії Мусаковської.

– Поезія і музика йдуть поруч усе моє життя,– підтверджує поетеса.– Римування– це певна співзвучність, яка просто підсилює те, що я хочу сказати. Що ж до моїх літературних смаків, то мене завжди надихала міфологія і поезія Василя Стуса, згодом деякі речі мені дуже подобалися у Франка, у зрілішому віці з’явилася і психологія.

Поет– це завжди ретранслятор, який проводить через себе багато речей. Внаслідок цього ти втрачаєш себе, бо ти– призма, через яку проходить дуже багато речей, вважає Юлія.

– Після цієї збірки я відчуваю втому, бо після таких текстів важко писати щось нове,– зізнається авторка.

Важливо, аби творчість була такою, наче вона з’явилася сама по собі, вважає Юлія Мусаковська. Тож коли поетесу питають, для кого її вірші, вона каже, що її читачі різні.

– На зустрічах я не бачила людей, які не розуміли моїх віршів,– пояснює авторка.– Приходять різні слухачі, однак головне, що вони небайдужі.

ДОВІДКА:

Юлія Мусаковська народилася 9 липня 1982 року у Львові, де і мешкає. У 2005 році з відзнакою закінчила факультет міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка. Автор чотирьох збірок поезії: «Чоловіки, жінки і діти» (2015), «Полювання на тишу» (2014), «Маски» (2011), «На видих і на вдих» (2010).

Працює у царині PR. Перекладає поезію зі шведської. Її поезію перекладено шведською, російською, німецькою, болгарською, англійською та івритом.