З усіх довоєнних кам'яниць незруйнованою, хоча й перебудованою, у цій частині Тернополя є лише колишня аптека Фрейденталя — фізкультурний диспансер.
“У післявоєнні роки... Тут були численні дерев'яні будки, ятки, уцілілі давні будівлі. Все це нагадувало про історію міста. Звичайно, старий ринок, як пам'ятка історії, потребував реконструкції і реставрації. Генеральний план реконструкції міста розробляли спеціалісти Українського державного інституту проектування міст “Дніпроміст”. Головний спеціаліст проекту за “шанобливе” ставлення до історії Тернополя навіть прагнув звання почесного громадянина міста. Але коли реконструйовували центральну частину міста, на історію не зважали. Ринок ліквідували і забудували”.
Північ
Ця частина Ринку була м'ясною. Торгували як з кіосків, так і з рук. Точніше, з кілків, на яких продавці нанизували м'ясо.
“У північно-західній частині на довгих столах (їх називали стриганами), що стояли у чотири ряди, продавали городину, овочі та молочні продукти”, - пише краєзнавець Любомира Бойцун у книзі “Тернопіль у плині літ”.
Схід
Про цю частина Ринку на основі старих джерел можна сказати найменше. До неї примикала Казимирівська площа — теперішня вул. Січинського. На останній у довоєнні роки торгували зеленню і городиною.
Південь
Тут розміщувалися старі суконниці — склади сукна з арчастими склепіннями. У їх затінку — підсіннях — торгували розмаїтим крамом, галантереєю.
За інформацією Адресної книги на 1935-1936 роки, власниками майже всіх будинків на Ринку були євреї, хоча ще у XVI-XVII ст. представникам цього народу взагалі забороняли селитися тут. Але була й частка української власності. Як пише Любомира Бойцун, у південній частині, приблизно на збігу сучасних вул. Руської і Шашкевича, діяла різня Івана, Василя і Петра Майків. Ковбаси першого з них експортували до Британії. Адресна книга підтверджує, що Петро Майка був співвласником кам'яниці на вул. Ринок, 12.
Захід
Зі сторони Ставу на Ринку у давнину стояв костел — фара. Згодом його перетворили на шпиталь, а вулиця, що примикала до Ринку із заходу, отримала назву Старошпитальної. Новий костел звели також у цій частині міста. Згодом тут була ще й вул. Фарна.
У південно-західному напрямку біля Ринку, вже на вул. Львівській (увійшла до складу вул. Руської — прим. ред.), діяв популярний у довоєнні часи заїжджий двір.
Центр
Центр Ринкової площі не був порожнім. Його заповнювали крамнички і ятки, а посередині — як і в кожному старовинному місті — стояла стара ратуша. Щоправда, вже у ХІХ ст. магістрат діяв в іншому будинку, на площі Собєського, теперішньому майдані Волі. А згодом переїхав на вул. Міцкевича — у будівлю старої пошти. Стара ж ратуша станом на 1935/36 роки вже була у приватній власності.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 19 від 8 травня 2024
Читати номер
Бабя Яга
Цікаво було б позначити на карті як розташовані сучасні вулиці. А взагалі такі статті дуже потрібні, щоби не забувати, що Тернопіль має давню історію.