У Тернополі діє виставка, котра повертає у безтурботне дитинство

Передісторія виставки така: на початку 90-х років ще малим хлопчиною майбутній художник забіг у кімнату бабусі з дідусем. Вони дивились телевізор і плакали. Йшла передача про кримських татар, які будували собі крихітні будиночки на невеличких клаптиках землі, а потім через суд їх приватизовували.

• Вже тоді мене дуже вразили ті малесенькі будиночки, розміром 2 на 1 метр, в яких поміщалася одна людина, – каже Тарас Кеб. – Мені на все життя запам’яталась велика галявина, густо всіяна тими крихітними будиночками на фоні мальовничої кримської природи. У зв’язку із теперішніми подіями в Україні, коли кримські татари знову втрачають свої домівки, в мене виникла ідея створити виставку картин, головною темою якої буде поняття безпеки. Я шукав відповідь на питання: де людина може почувати себе у безпеці? На мою думку, найзахищенішою людина почуває себе вдома, а найбезпечніше – у дитинстві.

Пошуки відчуття безпеки поєдналися в образах будинків, картини та макети яких митець представив у Тернополі.

• Для мене будинок – це єдиний символ, що поєднується з безпекою і відображає внутрішній світ людини, – каже Тарас Кеб. – Для кожного символи і знаки мають особистий зміст у залежності від спогадів, рівня культури, обізнаності тощо. Тобто кожен глядач вкладає у певний знак чи символ свій зміст, тому бачитиме щось інше, ніж я намалював.

До речі, з-поміж представлених будинків немає жодного, який схожий на дім зі спогадів художника. Усі вони – збірний образ.

Тарас Кеб використовує яскраві й насичені кольори для того, аби пробудити емоції у глядачів. Його твори повертають у  дитинство, коли світ видається барвистим і веселковим.

• Для мене дуже важливим є емоційне навантаження робіт, аби налагодити зв'язок із глядачем, – каже митець. – Не знаю чому, але картини для цієї виставки я створював невеличкі за розмірами. До речі, серія будиночків постійно доповнюється новими експонатами. Окрім картин я зробив ще кілька макетів маленьких будиночків із дерева, які нагадують дитячі кубики, оскільки мені захотілося доповнити експозицію об'ємними роботами.

На виставки Тараса Кеба часто приходять діти. Чоловік стверджує, що вони краще сприймають його твори, ніж дорослі, бо щирі у своїх почуттях і незаангажовані у поглядах, адже сприймають дійсність такою, яка є.

• Я вирішив стати художником саме у Тернополі, – стверджує Тарас Кеб. – З цим містом мене поєднують друзі моєї юності, тож радію, що цю виставку після Івано-Франківська побачать саме тернополяни.

Довідка

Тарас Кеб народився 5 квітня 1979 року у Львові. Навчався у Львівському національному університеті ім. І. Франка, Колегіумі польських і українських університетів в Люблені, Українській академії дизайну.  Працює в живописі, графіці, декоративно-прикладному мистецтві.  Близькою для нього є стилістика примітивізму, арт-бруту, наївного мистецтва. Основна тематика робіт – міф і міфологія, внутрішній світ людини та емоції, процеси творення, особистість художника-самоука, стосунки людини та соціуму.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.