Щоб зігрітися: як готувати глінтвейн за справжнім німецьким рецептом

У тернопільській родині Черкашиних глінтвейн взимку готують на свята, коли хтось із домашніх застуджується чи щоб зігрітися і відновити сили. Це давня традиція, адже Черкашини з походження — німці.

В грудні, перед Різдвом, у німецьких сім’ях щонеділі свято, тому глінтвейн є обов’язково. Як сказав нам один з членів цієї родини, Максим Черкашин, глінтвейн у їхній сім’ї п’ють тільки вдома, у колі рідних чи друзів. Максим стверджує, що для них глінтвейн — не просто напій, а культурна традиція.

 — Це суто домашній напій — коли вже нікуди не потрібно спішити, — каже Максим Черкашин. — Тому він не дуже підходить для пиття в барах. Та й енергетика його вже не така. Його взагалі добре навіть готувати всією сім’єю. Ми так і робимо. Наприклад, я ріжу банани, а сестра — апельсини. А всім керує бабуся чи мама.

За словами Максима, у Німеччині одного стандартного рецепту глінтвейну немає. Кожен використовує свій рецепт — власне, цей напій тим і цікавий. Хтось розбавляє вино водою, а хтось ні, хтось бере свіжі фрукти, а хтось сухофрукти, комусь подобаються в глінтвейні солодкі апельсини, а комусь кислі лимони. Але певні секрети приготування справжнього німецького глінтвейну все-таки існують.

— Моя бабуся, Марія Шинке, навчила усіх нас, що для напою має бути солодке вино, — розповідає пан Максим. — Крім того, потрібно додати туди багато бананів, апельсинів чи мандарин. Тобто виходить своєрідний десерт. Він однаково смакує і чоловікам, і жінкам нашої родини.

За словами співрозмовника, яблука вони додають рідко. Хіба коли є гарні домашні яблука. А “хімічні”, наче з виставки, для здорового напою не підходять. Ізюм теж кладуть нечасто. Кажуть, що на їхній батьківщині так не прийнято. Хоча чимало німців з німецького товариства в Тернополі мають рецепти приготування глінтвейну саме з ізюмом.

Бабуся Максима народилася на землі Баден Вюртемберг, що біля Баварії. Це південь Німеччини.

— У наших традиціях немає такого, щоб класти в напій перець чи лавровий листок, — пояснює пан Максим. — Такі “гріючі” спеції до глінтвейну більше додають в північніших землях. Не в наших традиціях і класти лимон. Ми любимо солодкий напій. Тому й беремо солодке десертне вино, ще й додаємо солодкі банани і апельсини. Тоді вже цукру не треба.

Максим Черкашин каже, що для нього глінтвейн — не лише смачний десерт на свято. Інколи хлопець п’є його взимку, щоб покращити імунітет, а коли промерзне — щоб “не розклеїтися”. Каже, що його потрібно випити на ніч, як тільки людина відчула перші ознаки застуди.

— Насамперед гарячий напій сильно розслабляє, і тому його найкраще пити вдома на ніч, — зазначає Максим. — У цьому я переконався, коли був у горах. Одна справа пити його після катання на лижах, коли повернувся в помешкання, щоб зігрітися і відновити сили, а інша — в перервах між спусками. Воно швидко п’янить і знижує увагу.

Довідка

Історія замовчує про те, хто ж першим почав готувати алкогольні напої незвичних смакових композицій. Але відомо, що в XVII столітті в більшості європейських країн розбавлений алкоголь почали підігрівати разом із фруктами і спеціями. За цих незвичайних комбінацій вийшли ароматний глінтвейн, паруючий пунш та міцний грог — гарячі алкогольні напої, пити які можна лише в холодну пору року. Вважається, що першим виник пунш. До його складу входять вино, ром, фруктовий сік, цукор чи мед і кориця з гвоздикою. Грог, як і глінтвейн, — це різновиди пуншу. Глінтвейн завжди готують на основі вина, переважно червоного. А грог — з рому, коньяку чи горілки. Єдина умова для грогу — чотири частини води й одна алкоголю.
 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.