До «Березіля» підбираються з тилу

Бум «дикої» забудови, якій всіма силами опираються мешканці різних районів нашого міста, і за яку, очевидно, варто б посадити на палю народних обранців, що освятили її своїми голосами, дістався і тихого закутку масиву «Дружба» - майданчика позаду ПК «Березіль». Тут планують збудувати 9-поверхову будівлю з гаражами та паркінгом. Планує звершити цей подвиг, як повідомлялося, приватне товариство «Еверест-Тер». І, як у нас ведеться, без будь-яких узгоджень з мешканцями прилеглих будинків (ну, навіщо потрібні якісь там перемовини, якщо все можна «порішати» в тиші «потрібного» кабінету?). Звичайно, людям, які мешкають у цьому затишному районі (вулиці Драгоманова, Пилипа Орлика, Дружби) така «ділова ініціатива» зовсім не до вподоби, адже «під сокиру», вочевидь,  підуть зелені насадження. Ну справді, треба ж забезпечити зручний проїзд для майбутніх власників елітних помешкань. Та й те, що може статися із збудованими більш як півстоліття тому «хрущовками», передбачити нескладно.|

 Але коли такі питання хвилювали в нас забудовників? Такою «дрібницею», як стан комунікацій у навколишніх будинках, цілісністю їхніх стін, як, зрештою, спокоєм людей, можна залюбки знехтувати. Як і слід було чекати, появу передвісників майбутньої будови мешканці довколишніх будинків зустріли не оплесками, а їх самих – не з квітами. Коли майстри почали протягувати якісь кабелі, їм не дали завершити цю справу. На зібраннях мешканців будинків за участю депутатів міськради Андрія Шкули та Івана Зіня, а також представника забудовника люди категорично виступають проти будівництва і радяться, як запобігти цій напасті. Усі налаштовані вельми рішуче. Цю рішучість підживлюють розповіді мешканців розташованих неподалік будинків, які вже відчули на собі всю приємність сусідства з такими новобудовами. 

Продовження в цієї історії, безперечно, буде. Це – звичний антураж будівництв, рішення про які приймаються внаслідок непрозорих оборудок, коли інтереси людей повністю ігноруються на догоду її величності вигоді. Дикий капіталізм в усій його красі, попри деклароване на кожному кутку прагнення до Європи. Черговий привід згадати «незлим тихим словом» усю братію в міській раді. До речі, вони там не бояться, що те «незле й тихе» може мати матеріальну силу? Напевно, все-таки не бояться, оскільки свято вірять і спираються на щось більш матеріальне. Таке, що  можна помацати. А ще краще – порахувати…
І