На тлі порівняно спокійної нинішньої президентської кампанії, буквально вражає жвавістю Тернопільщина. Особливо це стосується трьох кандидатів з так званого «націонал-демократичного табору». От і телефонують товариші з інших міст і запитують: «Невже і цього разу люди поведуться на пропаганду, невже знову бідні проголосують за багатих?». Зрозуміло, говорити за усіх виборців не беруся. Але хіба іронія в повідомленнях преси не є синонімом крилатого вислову Станіславського «Не вірю!»?
Ось один з найвиразніших заголовків у пресі: «Замість їхати у “гарячі точки” Тягнибок майже оселився на спокійній Тернопільщині». Справді, він вже приїздив двічі. Й не лише в Тернопіль, а й у низку районних центрів. Невже це той самий Тягнибок, що колись так оригінально виправдовував свою прихильність до шикарного лімузину? Мовляв, я у ньому живу, бо їжджу по всій Україні. Ну, може на Донбас і справді страшнувато податися. То спробував би поближче. Наприклад, у Запоріжжя. Та ще й на українській «Славуті», щоб підтвердити високу національну свідомість. Може й краще б прийняли, ніж в Тернополі, де біля палацу культури «Березіль» зустріти частого гостя вийшов чималий пікет. Як повідомляє сайт vesti.ua, присутні вимагали припинити прикриватися патріотизмом і скандували гасла проти «свободистської» місцевої влади та мера Тернополя Сергія Надала. Тепер пронаціоналістичні сили кажуть, що один з найактивніших учасників цієї акції належить до Компартії України. І хоча це не так, все ж приємно. Бо якщо йти за логікою наших опонентів, то коли людина є соціально активною та має громадянську мужність, значить перед вами комуніст. Дякуємо за комплімент!
Інше видання теж не відстає в іронії – «Юля Тимошенко на Тернопільщині: 300 “фанів” і шкільні автобуси». Виявляється до Монастириська «На Юлю» мешканців навколишніх населених пунктів спеціально звозили. Виконувач обов’язків голови райдержадміністрації навіть «дав команду відділу освіти довезти за рахунок чиновників». От і скидались! А інший ресурс так і пише: «На Тернопільщині “погризлися” люди Порошенка і Тимошенко». Адже у бік названого «шоколадним королем» політика «Батьківщина» випустила чимало стріл. А той в боргу не залишився й у відповідь на дрібні уколи завдав потужного удару. Розповів про те, як у захопленому «євромайданівцями» Межигір’ї знайшли документи 2009-го року про перемовини Юлії Тимошенко і Віктора Януковича. Тоді Україні загрожувало встановлення двопартійної системи американського кшталту.
Ще порошенківці розшукали друкарню, де тиражується видання з інформацією, кваліфікованою ними як неправдива Натомість тимошенківці звинуватили опонентів у намірах зірвати випуск їхньої газети «Наша Батьківщина». Далі «команда Порошенка, щоб відімстити конкурентам за газети з чорнухою на Петра Порошенка, відправляла на зустріч з Юлією Тимошенко у Монастириськ спеціального кореспондента».
Втім, Юлії Володимирівні у нас і без того складно. А де ж лідери місцевої організації «Батьківщини»? Ось так, репутацію партії можна підмочити і з середини!
То звідки така кандидатська колотнеча в Тернопільській області? Пропоную свою версію. Після позачергових виборів обласної ради 2009-го року Тернопільщина стала першою областю, де влада дісталася націоналістам. Відповідно, й розчарування ними тут слід очікувати раніше. От Тягнибок і зачастив, щоб рятувати становище. А до тих виборів найбільше мандатів у раді мали представники блоків Юлії Тимошенко і «Наша Україна». Не інакше, як колишні «помаранчеві» розраховують перетягнути на себе електоральну ковдру. Але чи вдасться здолати загальне зростання недовіри? Процес уже пішов!
