Сміттєвий колапс у Львові. Влада міста та області довела ситуацію до критичної точки: загинули люди, обласний центр залишився в одну мить без звалища, перспективи вирішення проблеми примарні.
А політики як стерв’ятники вирішили скористатись миттю, щоб нашкодити своїм опонентам, а точніше конкурентам в місцевій владі. Безумовно, відповідальність повинна в першу чергу понести саме місцева влада, яка навчилась гарно виправдовуватись, але не здатна вирішувати реальні проблеми міста. Та хіба лише цим можна зарадити ситуації? Думали, що минеться? Чи взагалі не думали?
Та й чого чекали? Подібні проблеми біля великих міст України виникають не вперше. Пригадую, як років вісім тому подібна проблема виникла на стадницькому сміттєзвалищі під Вінницею. Мешканці села Стадниця і навколишніх сіл тоді навіть перекривали дорогу для сміттєвозів, і Вінниця приблизно на тиждень почала потопати в смітті. Звісно, в порівнянні з Львовом масштаби проблеми там були не такими загрозливими, але і Вінниця майже втричі менша за столицю Галичини.
Вінницька влада була вимушена реагувати. Вирішили пересипати звалище, у котрого, до речі, по нормативам вже давно вийшов термін служби, після чого воно перестало диміти. Людям в селі провели вуличне освітлення, почали копати свердловини для проведення водопроводу, бо ж пити її з криниці небезпечно. З часом селяни трохи затихли, і хоча сміття продовжили возити та диму більше не було, в селі стало світліше, і
Ситуація у Львові подібна до вінницької. Під час сміттєвого колапсу на Поділлі була та ж сама біда, що й в Галичині. Після того, як доступу до міського сміттєзвалища не стало, його намагались возити в інші райони області, але місцеві дізнавались і були не раді переселенню вінницького сміттєвзвалища під свої хати. Належгий сміттєпереробний завод під Вінницею так і не побудували. Не здивуюсь, якщо причиною для цього стали непомірні запити місцевої влади на «відкати» від інвесторів. Виникає питання: а яка справжня причина відсутності щонайменшого просування в будівництві потужного сміттєпереробного заводу у Львові? Те, що я почув з уст очільника міста мене, м'яко кажучи, не переконало. Це нагадувало здебільшого пояснення статиста, а не лідера міської громади. Зазначу відразу, що не належу до "вічних ворогів" пана Садового, і готовий хвалити його так само як і критикувати, але тільки по ділу.
Отож, у владі Львова знали, що рано чи пізно біда постукає в їхні двері. І масштаби катастрофи, як я вже казав, будуть набагато глобальнішими. Але нічого не зробили. І ось тепер проблему не забалакаєш, прапорцями ЄС не обвішаєш, хресною ходою не втихомириш. Бо час окозамилювання в Україні природно підходить до свого завершення. Те, що не змогли і не схотіли зупинити світлі голови нації, зупинить реальність життя. Звісно тепер ціна буде набагато більшою, але як добре, що закони природи та закони життя не танцюють під сопілку політиків та їх ненаситних господарів, і принаймні частину питань прийдеться вирішувати, щоб карпатські гори сміття та ще й в теплу літню погоду не виросли у Львові.
