Про наш правовий «бєспрєдєл» доводиться чути на кожному кроці, а в ролі моделі торжества правосуддя неодмінно наводиться «західна» юстиція. І закон там діє не вибірково, і поліцейські непідкупні, і судді незалежні, і…ще ціла купа всіляких аргументів. З цим загалом можна погодитися, однак не без маленького уточнення: кожне правило має винятки.
Отже, про один із них. Джон Готті, бос однієї з сімей нью-йоркської мафії, недаремно мав прізвисько «Тефлоновий дон». Усі спроби американської Феміди посадити його за грати довго закінчувалися нічим - «хрещений батько» уміло обминав наставлені на нього пастки, залякував і усував свідків, зображав ображену невинність і або виявлявся повністю виправданим, або ж отримував сміховинні терміни ув’язнення. А ще всесильний дон дуже любив свого сина Френка.
У 1980 році 12-річний Френк Готті загинув, потрапивши під колеса автофургона, яким керував сусід. І хоча суд визнав бідолаху невинним у смерті хлопця, Джон Готті дав ясно зрозуміти, що поквитається з ним. Сусіду почали надходити анонімні листи й дзвінки з погрозами. Доведений до відчаю чоловік звертався у поліцію, але там лише розводили руками і врешті-решт порадили йому переїхати якнайдалі від мстивого мафіозо. Він уже збирався це зробити, але не встиг. Одного вечора, коли він припарковував авто біля будинку, до нього в темряві підійшли троє чоловіків, оглушили ударом палиці, закинули у фургон і….більше його ніхто не бачив.
Попри те, що за цим зникненням явно маячіла тінь Джона Готті, він і цього разу вийшов сухим із води. «Тефлоновий дон» знову скористався доведеним до абсурду принципом презумпції невинності. Він продовжував правити своєю кримінальною імперією аж до 1992 року, коли нарешті його «тефлонове покриття» дало фатальну тріщину: його перший заступник, рятуючи власну шкуру, погодився співпрацювати з властями й розповів чимало цікавого про свого боса. За численні вбивства і рекет Джона Готті засудили до довічного ув’язнення без права на дострокову амністію.
Щоб почути вирок із таким формулюванням у ліберальній Америці, треба було добряче «постаратися». Втім, сидіти надто довго «Тефлоновому дону» не довелося – у 2002 році він помер від раку горла. Справедливість торжествувала. Але чи не запізно? Адже ще задовго до того, як його довічно запроторили за грати, Джон Готті вже безліч разів заслужив на почесне місце на електричному стільці.
