Ірина Тарашевська: "Для успіху потрібна команда"

„З Вікторією Галас - моєю подругою, кумою і директором наших розважальних закладів ми побудували класну команду однодумців”, — каже Ірина Тарашевська (31 р.)

Якщо робота – це справа, яка дає задоволення, тоді жодного дня не доведеться працювати. У цьому переконана тернопільська бізнес-леді Ірина Тарашевська. За роки свого професійного зростання вона навчилася керувати одразу кількома проектами і контролювати важливі моменти в роботі, приділяти максимум уваги донечці й не загубити себе як жінку.

Ірина – постійний згусток енергії та оптимізму. Вона завжди у гарному настрої, позитивна і креативна. Її вистачає і на своїх батьків та родину, і на численних друзів, і на роботу. Рецепт успіху бізнес-леді такий: підібрати колектив однодумців, бачити результат своєї праці, бути впевненою у власних силах, вимогливою до себе та підлеглих, уміти аналізувати ситуацію і бачити перспективу.

Про жінок у бізнесі

Жінка створена, в першу чергу, для сім’ї. Але якщо їй вдається поєднати обов’язки матері, дружини, і вона може піти далі, самоствердитися як особистість, такими жінками я дуже пишаюся. Бо знаю, як це важко. Я хочу приділити максимум уваги своїй Софійці і в роботі не упустити якісь моменти. Крім того, я – жінка і маю приділити увагу собі. Стосовно жінок у бізнесі, то це суто внутрішня потреба: якщо можеш бути лідером - стаєш ним. Інакше жінка шукає сильні плечі, реалізуючи себе лише вдома, і не хоче відповідальності. Усе залежить від внутрішніх амбіцій. Але я переконана, що чоловіки цінують працюючу жінку, бо підсвідомо розуміють, який тягар вона несе.

Про родину

Я щаслива з того, що народилася в сім’ї працьовитих людей. Мої батьки не були бізнесменами, які переписали на мене контрольний пакет акцій. Мама – вчителька англійської мови, батько – електрик. Коли брат одружився, народилися діти, наші батьки з 1997 року заснували власний бізнес, який згодом розрісся до великої імперії. Працювали абсолютно всі. І зараз не зупиняється ніхто. Батькові виповнилося 70 років, але він не збирається припиняти працювати, тому що рух – це життя.

Про мотивацію

Моя донечка – це моє щастя. Вона мене надзвичайно мотивує, бо я хочу дати їй найкраще, як будь-яка мама. Я думала, коли дитина піде в школу, буде трішки легше. Насправді це дуже велика праця. Ми пішли в перший клас, і це - нова праця, нові досягнення. Донечка має колосальне навантаження. Адже, крім школи, ще є секція карате, комп’ютерний клас, англійська, репетитори зі шкільних предметів, хорова школа, плавання. Я бачу, що потенціал у неї величезний.

Про головне в бізнесі

Головне для мене – це моя команда і щоб справа, яку ти робиш, давала результат. Ми підібрали саме той колектив, про який я завжди мріяла. Коли мені було 22 роки, в моєму підпорядкуванні було 700 людей, але це не була така ефективна робота, як тепер, коли їх 70.

Я не уявляю, як можна досягнути успіху без команди. Успіх ресторатора полягає не в тому, наскільки ти класний економіст чи інвестор. Не всі бачать мене. Успіх закладу починається від офіціанта, який подасть тобі страву, чи від тих дівчаток, які займаються вашими дітьми, поки ви відпочиваєте.

Про працю

Перша моя робота була в 14 років. Брат наполіг, щоб я працювала промоутером у наших магазинах – це була робота по дев’ять годин щодня. Зараз я йому дуже вдячна за це. Свого часу брат сказав, що купить мені найдорожчу вудочку і навчить ловити рибу, але рибу в мою сім’ю ніколи приносити не буде. Мені ще одна фраза надзвичайно подобається: „Якщо працюють батьки, а діти лише насолоджуються життям, то онуки будуть просити милостиню”. Я вже її застосовую для своєї донечки.

Перший запис у моїй трудовій книжці з’явився в 16 років. Ми займалися гуртово-роздрібною торгівлею. Я пройшла весь шлях – і виписку першої накладної, і роботу на складі, і торгового агента. Потім бралася за те, в чому була потреба. У 19 років керувала салоном з продажу автомобілів. Згодом ми переформатували його в СТО. Згодом очолила виробництво - цех „Натарель”. Мені було важко, тому я заочно здобула освіту технолога. У 2008 році через кризу довелося оптимізувати бізнес і продати мережу „Торговий світ”. Тоді брат почав реалізовувати себе в політиці, очолив партію „Єдиний центр”, а я йому допомагала. У нас були хороші результати. Такий досвід мені теж цікавий.

Поступово ми звернули увагу на комплекс „Ювілейний”. На умовах франчайзингу відкрили піцерію „Челентано”. З моєю подругою дитинства, з якою ми сиділи за однією партою в школі, працювали ще на „Ровексі”, вирішили спробувати себе в ресторанному бізнесі. Торік 8 березня запустили караоке-бар, зробили ребрендинг кав’ярні, згодом відкрили банкетний зал.

ДОВІДКА

Ірина Тарашевська народилася 1983 року у Празі. Коли їй було три роки, сім’я повернулася в Тернопіль. Навчалася в школі №5, Українській гімназії ім. Франка. Закінчила українсько-німецький факультет ТАНГу за спеціальністю „Міжнародна економіка”. Керівник караоке-бару «Форум хол», піцерії «Челентано», дитячого простору «Індиго», банкетного залу.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.