Представити фільм приїхали виконавиця однієї з головних ролей Вероніка Шостак і продюсер Олег Щербина.
За сюжетом, 40-річний італієць-невдаха на ім'я Ісідоро переживає скрутні часи. Він має депресію, живе з мамою, а з кар'єрою гонщика «Формули-3» Ізі розпрощався через те, що одного разу заснув на перегонах. Проте, його брат Філо доручає йому перевезти тіло загиблого українського заробітчанина-маляра Тараса на угорсько-український кордон. Однак, на кордоні його ніхто не зустрічає, і він самотужки шукає в Україні місце народження та майбутнього спочину українця.
Представники творчої групи дали прес-конференцію, переглянули з тернополянами кіно, відповіли на чисельні запитання після перегляду, а також сфотографувалися з усіма бажаючими у спеціальній фотозоні.
Фільм призначений для інтернаціональної аудиторії. Актори називають його фестивальним. Він уже встиг відзначитися на Міжнародному кінофестивалі в Локарно. І виконавець головної ролі італієць Нікола Ночелла отримав нагороду за кращу акторську роботу. Попереду кінофестиваль європейського кіно в Китаї.
В Італії показ триває від 31 серпня. Фільм демонструють уже четвертий тиждень, ще першого тижня він потрапив у топ-10. В середині жовтня картину покажуть в Китаї. Зараз – прем'єра в Україні.
Задум фільму виник під час знайомства Олега Щербини та інших представників української кінокомпанії з режисером Андреа Маньяні і продюсером Кіарою Барбо в 2010 році в Греції, під час роботи на школі з розвитку сценаріїв.
- Вони представляли свій проект, розрахований на Сербію, бо у них працює багато сербів, - розповідає продюсер. - Ми ж запропонували їм перенести дію в Україну. В 2012 році ще раз зустрілися на Берлінському кінофестивалі і запросили в Україну. Ми тиждень їздили по Карпатам і відбирали локації. Тоді ж повністю переписали сценарій. Як говорить Андреа – Україна – більш ідеальна країна для фільму, бо це історія подорожі, людини, яка вдома говорить з рідними на одній мові, але його там не розуміють, у той же час в Україні він мови не знає, але він знаходить порозуміння з різними людьми. Він не тільки мови не розуміє, а й прочитати нічого не може. Кирилиця для нього – що ієрогліфи.
Сценарій переписали повністю під Україну, - наголосив Олег Щербина.
– Режисер фільму кілька разів приїздив в Україну і ми їздили в різні періоди в Карпати. Більша частина сцен фільму – те, що реально було побачене нами в Україні. Вигадані хіба водій-грузин і китайці з корейцями. Просто ми багато речей не помічаємо, бо живемо оточені цими речами. Цей фільм – це дуже точний погляд людини, яка з великою симпатією ставиться до нас.
Весь цей фільм алегоричний і в кожній сцені закладено багато метафор, розповідають творці фільму.
- Всі локації – несуть не географічний сенс. Україна несе сенс певної країни, яка настільки незвична і незрозуміла, що дозволяє герою змінити себе, - розповідає продюсер. - В цьому фільмі закладено багато сенсів, на нього треба дивитися як на подорож італійця за своїм новим життям. І це дуже символічно, що він знайшов це новее життя в Україні. Це дає і нам шанс. Всі локації мають і той сенс, що 60-70% сцен – це те, що режисер побачив реально в Україні і те, що він тут пережив. В стрічці герой символічно кидає в могилу речі, які пов'язують його «попутника» з радянським минулим, і це посил від режисера до нас, щоб ми завершили радянську сторінку своєї історії.
Зйомки в Україні відбувалися навколо Києва, в Львівській області навколо Трускавця, в Золочеві знімали храм, а також – це села Закарпаття і Карпати на Львівщині. Локації вибирали навіть з розрахунку, щоб можна було під’їхати великими і важкими машинами, бо знімальна група – це 80 чоловік і 20 автомобілів, в тому числі великих.
В Італії зйомки відбувалися на північному сході – це від Венеції в напрямку Трієста, в маленькому містечку Лагуна.
- Насправді китайці у фільмі – це китайці і корейці, - розповів продюсер. - Знайти їх було надзвичано важко. Це непрофесійні актори, бо привезти сюди китайських акторів дуже дорого, вони просять досить серйозні гонорари. Ми навіть спочатку думали привезти казахських акторів, але шукали китайців і корейців, бо нам насправді важко розрізнити їх. Кілька чоловік привезли з Дніпропетровська. Ми зверталися по допомогу навітьдо китайського культурного центру. Чому вони там з'явилися? В цьому фільму головне - це подорож. Все інше – другорядне. В Європі китайців дуже багато саме в таких місцях, вони орендують дешеве приміщення і створюють там кафешки, там дуже дешево і смачно. І європейці, дивлячись на ці сцени, абсолютно сприймають їх і розуміють, що в Україні - так само як і в них. Україна – така сама Європа. У нас насправді таких місць немає, але тому що фільм призначений для інтернаціональної аудиторії, ми не стали зважати на це і в нас так само з'явилися китайці. До речі, в Китаї фільм буде демонструватися з середини жовтня на фестивалі європейських фільмів.
Головну роль в картині зіграв італійський актор Нікола Ночелла. Він настільки реалістично зіграв чоловіка з депресією, що глядачі навіть запитували, чи справді він професійний актор чи реальна така собі похмура людина, і тоді який він в житті поза роллю.
- Це комок щастя, мегапозитивна та енергійна людина, - каже актриса Вероніка Шостак. - Він скрізь, зі всіма, і всюди. Він – душа компанії. Він не те що типовий італієць, але дуже експресивний. Відчувається неймовірна техніка, італійська школа. Це його перша вагома значима роль. І з цією роботою він впорався блискуче.
Як розповів продюсер Олег Щербина, для режисера ця історія точно завершується – від п’єдистала №2 до символічної сходинки №1. Але ідея продовження є. І там відкриваються такі теми як стосунки братів, чому Ізі заснув за кермо під час перегонів. Буде це чи ні – поки говорити рано.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 17 від 24 квітня 2024
Читати номер