Читаю, бо мені це подобається

«ЖІНКИ, ЯКІ КОХАЮТЬ ДО НЕСТЯМИ» РОБІН НОРВУД

Наталія Лозінська, студентка:

Здавалось би, що теми про жінок, гендерні відносини давно уже не в моді, проте, якщо бути відвертою, книга «Жінки, які кохають до нестями» — це кардинально інший погляд у літературі щодо взаємин статей.  Письменниця допомагає читачам проаналізувати причини виникнення стосунків, які подібні до «хвороби». І кожен, хто намагається відшукати себе — знайде поміж рядками поради. Р. Норвуд акцентує увагу на тому, що не потрібно занадто сильно кохати, адже такий прояв почуттів призводить до психологічного краху особистості, у нашому випадку, жінки.

На мій погляд, у книзі можна знайти багато цікавої інформації, зокрема застережень, як потрібно будувати сім‘ю, щоб в майбутньому діти, внаслідок нестачі родинного тепла і вогнища, не «випрошували» тієї любові в чоловіків, яким байдуже на душевні переживання жінок. Зважаючи на те, що письменниця є спеціалістом в галузі психології, можна відверто сказати, що застосовуючи власний досвід, Р. Норвуд ілюструє читачам не вигадку, а реальність, в якій ми живемо. Тому, ця книга стане правильним вибором для тих, хто на мить себе втратив.

«КВІТИ ДЛЯ ЕЛДЖЕРНОНА» ДЕНІЕЛА КІЗ

Назар Заверуха, дитячий тренер:

Я на 100% підтримую те, що в США ця книга є обов'язковою в шкільній програмі і сподіваюся, що коли-небудь і в Україні в усіх шкільних програмах вона буде.  Це та сама книга, яка змушує відчути весь біль дитини, над якою знущалися. Деякі елементи взяті з реального життя, хоч роман і науково- фантастичний. Та фантастичне тут — лише сам експеримент щодо підвищення інтелектуального коефіцієнта.

Деніел Кіз працював у школі для розумово відсталих дітей, у нього був учень, який відрізнявся від усіх бажанням стати розумним, щоб перевестися в звичайну школу для все дітей. Тому фігура Чарлі, можна сказати, має свій прототип, а його почуття і переживання неможливо не назвати реальними, його зміни настільки достовірно описані, що перші сторінки з "дитячим лепетом" і помилками мені було важко читати. У професорів Немура і Штрауса теж були відносні прототипи і навіть ім'я мишеняти Елджернона обрано не випадково. Я ще не знайшов розгадку назви роману, але післясмак від цього шедевра настільки сильний, що хочеться все-таки дійти до самої суті.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.