Чи є всередині нас щось таке, що втримує від перетворення на звірів у місці, де не діє мораль, у місці, де немає Бога? Саме над таким питанням задумується письменник Макс Кідрук у своєму новому романі "Де немає Бога", який набуває шаленої популярності серед читачів.
Із туром #ДеНемаєБога Макс Кідрук побував у Тернополі 3 жовтня. Презентація книги була незвичайною - з відеороликами, фото, схемами, інфографікою, колажами, відгуками з соцмереж, буктрейлером. Автор відкрив закулісні моменти книги та розповів багато цікавих історій, які вразили його за певний період часу і на яких базується роман. Водночас письменник уникав спойлерів і просить про це своїх читачів.
- Я починаю сьогодні виступ не з того, про що цей роман, а про що він не є, - каже Макс Кідрук. - Отже, це роман не про авіакатастрофу і не про виживання в горах. І я розумію, що у вас тоді виникне запитання: "Якого біса тоді у романі не про виживання і не про авіакатастрофу є літак, який розбився в горах? Взагалі тіло роману складають шість розповідей про шістьох абсолютно різних людей. І коли я писав післямову, я зробив пошук на своєму комп'ютері і з'ясував, що найдавніші текстові файли з чорновими начитками цього роману датовані аж у жовтні 2012 року. До чого я веду? Ці шість розповідей базуються на історіях, які найбільше вразили мене упродовж такого тривалого періоду часу – майже 5 років. І ось не єдине, але чи не головне, що об'єднує ці історії – це авіакатастрофа. Втім, вона є таким собі каркасом, і він займає менше десятої частини загального об'єму тексту. Тому підкреслюю, роман не про катастрофу, але на обкладинці є те, що ці всі історії об'єднує.
Тоді про що цей роман? Про кого він?
- Я написав шість історій про шістьох різних героїв, - розповідає письменник. – Це таємний папський кардинал Дюк Апшоу, який прямує до країни, де офіційно не існує Католицької церкви. Українка Анна Янголь, яка доведена до відчаю, чекає в аеропорті Дубая і везе величезну купу грошей, які розштовхані по білизні та шкарпетках. Сума грошей значно більша за ту, яку дозволено вивозити з України, декларуючи, тому Анна так нервується. Є історія про молодого баварського політика Олівера Моргеншерна, який перебуває на піку своєї кар'єри, проте люто ненавидить усе, що робить. Історія про Гелен Горовіц – хірурга із Тель-Авіва, про Івана Парамонова - пілота-росіянина, у якого виникла аерофобія через загибель його коханки в авіакатастрофі MH-17, який росіяни збили над Донбасом. І ненайостанніша з точки зору значимості у цьому романі - це розповідь про Брендона Бартона - гравця Національної футбольної ліги. І перед тим, як я розповім з чого виросли деякі з цих історій, я хочу зауважити, що я припускаю, що після мого короткого вступу у декого з вас, тих хто ще не читав книги, виникло враження, що це просто шість оповідань, які я зібрав під одною обкладинкою і написав на ній "роман". Усі ці історії дуже щільно між собою переплетені, як явними зв'язками, так і неявними. Під цими усіма лініями дещо заховане, і я дуже хочу, щоб вам було цікаво це розгадувати під час прочитання.
Макс Кідрук зізнається, що мабуть, найприємніше для автора це не тоді, коли отримує позитивний відгук. А коли отримує відгук, в якому читач акцентує увагу на тому, на чому автор хотів би, щоб він акцентував.
- Мені надзвичайно приємно, що чимала частина читачів, які прочитали книгу, зробили акцент на тому епізоді, на якому я хотів би. Це лист Томаса Бартона до сина. Лист, який завершує книгу, - каже Макс Кідрук. - Цей лист я писав стільки ж часу, скільки весь роман і стільки ж часу я редагував і переписував ці три сторінки. Цей лист містить багато речей, в які я сам вірю. І одна з найприємніших речей сталася зі мною минулого понеділка, коли я виступав у Києві. Після виступу підійшла дівчина і сказала, що вона покладала великі надії на цей роман. Вона дочитувала його в метро і коли читала лист Томаса Бартона до сина, розплакалася. Коли вона закрила книгу, поряд з нею сидів значно старший чоловік, який подивився на книгу і спитав: "Що лист Томаса Бартона?". Дівчина сказала "так", і він розповів, що дочитував книгу учора і також розчулився.
- Ваші відгуки важливі, - і хороші, і не дуже. І тому я вас закликаю: не лінуйтеся, робіть фотки і пишіть усе, що думаєте. Використовуйте хештег #ДеНемаєБога і уникайте спойлерів, - закликає Кідрук своїх читачів. - Цей роман важко проспойлерити однією фразою, бо тут мова не про те, хто вцілів, а хто не вцілів. Це роман про більш важливі речі, але з'явилися умільці, які переконали мене у тому, що я помиляюся. Тому пишіть все, що думаєте. Я до цього ставлюся дуже адекватно і мені це важливо. Але не забувайте про тих, хто ще не читав роман.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 17 від 24 квітня 2024
Читати номер
Віталій
Нас втримує мозок Homo sapiens, ось почитайте на вікіпедії
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BC%D0%BD%D0%B0