Дітей з ДЦП у Заліщиках лікують сауною і кіньми

Завдяки відпочинку в сауні та катанню на конях, дітки з ДЦП починають тримати голову, сидіти і навіть ходити. Нові технології важкої хвороби діток випробовують у Заліщицькому дитячому санаторії з 2007 року. Зараз цей заклад вважають одним із кращих в області, де працюють із дитячими артритами, остеохондрозами, сколіозами, ДЦП, неврологічними і серцево-судинними недугами.

 

Заліщицький санаторій – чи не єдиний в Україні, який приймає малюків віком до трьох років. Головний лікар закладу Петро Буринюк переконаний: що швидше починаєш працювати над реабілітацією, то краще для дитини. Наймолодший пацієнт, якого лікували у закладі, мав шість місяців. В одній із палат зараз перебуває мати з 11-місячним малюком.

Відео дня

Однак новий метод, який розробники – Петро Буринюк і завідуюча реабілітаційним центром Юстина Мельник — назвали "тепловою релаксацією", лікарі застосовують лише до дітей, не молодших дворічного віку.

— Усім відомо: якщо у приміщенні спекотно, ми почуваємося розслабленими, в’ялими, сонливими, — розповів Петро Буринюк. — При ДЦП та ортопедичних захворюваннях переважають спастичні явища. Щоб їх зняти, ми поміщаємо дітей у сауну з липових дощок. Вони перебувають там упродовж 15-30 хвилин при певній температурі. Для кожного віку є своя температура. У середньому вона становить 40-60 градусів за Цельсієм. Тоді найкраще працюють гормональна і потовидільна системи. Тепло має бути сухим. Після сауни тіло дитини, образно кажучи, схоже на глину, з якої можна ліпити усе, що треба. Робимо це з допомогою стандартного комплексу реабілітаційних процедур: аплікацій із болота, привезеного з Куяльника, трав’яних ванн, релаксації у соляній печері, гідромасажу...

Головний лікар зізнався, що сам був вражений результатами, отриманими після першої ж апробації нового методу. Із 54 дітей, які лікувалися у 2007 році, відколи у санаторії практикують теплову релаксацію, семеро почали тримати голову, шестеро – сидіти, семеро самі пішли, у 13 збільшився словниковий запас, у шести зменшилися судоми. Такі ж позитивні зміни відбувалися у пацієнтів і протягом минулого та цього року.

— У кожної дитини, яка у нас побувала, спостерігаються позитивні зміни у здоров’ї, — зазначив Петро Буринюк. — У когось вони мінімальні, в інших – максимальні. Не можна стверджувати, що дитячий церебральний параліч — невиліковна хвороба. Перебільшенням є й те, що вона виліковується повністю. Багато залежить від того, наскільки успішно усунута причина захворювання, час її виявлення і те, як вона піддається лікуванню. Але з досвіду знаю: при якісній медичній допомозі поставити хворих на ноги можна. У нас було багато пацієнтів, які взагалі не могли кроку ступити, а зараз ходять самі. Є такі діти, про яких ви ніколи не подумали б, що вони хворіли на ДЦП.

Дитячий церебральний параліч із застосуванням різних методів лікують у багатьох клініках. Возять дітей у Тулу, де спастичні явища у пацієнтів знімають хірургічним шляхом. Тепер такі операції роблять вже й у Луцьку. У центрі Козявкіна у Трускавці використовують мануальну терапію.

— Вона дієва, коли є "блок" на рівні хребта у певній ділянці, — пояснив Петро Буринюк. — Коли батьки привозять до нас хвору дитину, я в першу чергу запитую, як у неї справи із судомами. Якщо вони є, то будь-які маніпуляції, процедури, пов’язані з навантаженням, можуть провокувати ці судоми. Із такими хворими потрібно поводитися дуже обережно. Коли ж пацієнт перебуває у стані ремісії – тимчасовому послабленні чи зникненні симптомів захворювання, його можна лікувати у будь-якому закладі. Є такі у Любені Великому на Львівщині, Хаджибеї на Одещині, ряді кримських санаторіїв. Але всі вони беруть на лікування дітей із 6-7-річного віку…

Жителька Заліщиків Тетяна, мати хворої на ДЦП 8-річної Олесі, куди тільки не возила дочку у пошуках панацеї від важкої недуги.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.