Кольорові жінки і стара маразматичка на троні

















































«Кольори» – це історія про жіночність і її трансформацію у часі. Героїні п'єси — п'ять жінок різного віку, що зібралися на день народження до старої бабусі. Кожна з них – індивідуальність. Замість імен, відповідно до віку, жінки названі кольорами  – Рожева, Помаранчева, Червона, Фіолетова, Чорна. Усі ці героїні є частиною однієї особистості у різних вікових проміжках. Водночас вони є представницями однієї родини, зі своїми звичками, проблемами, взаємним прийняттям чи неприйняттям одна одної, ніжністю та побутовою жорстокістю.

Чорна – найстарша з них. З перших хвилин вистави вона видається старою маразматичкою, яка потерпає не лише від тілесних, а й душевних недуг. Нестерпна бабуля допікає усім повчаннями і скаргами, мочиться під себе і «п'є кров» своїх близьких. Вона вимагає неабиякої уваги до себе і дістає усіх своїми розповідями про дитинство і молодість, що вже перетворилася у ритуал.

Чорна сидить на своєму кріслі, немов на троні. Її життя зациклене на уривках пам’яті, за межі яких вона вже вийти не може. У минулому стара була модельєром і швачкою, мала своє ательє у Білій Церкві. Замолоду вона шила набагато краще за своїх онук, на чому весь час акцентує. Кожна жінка у родині має свою власну портативну машинку-валізу.

Умовно виставу можна поділити на дві дії – збір на ювілей та знімання масок. У першій – гості збираються на ювілей бабусі (Чорної). Кожна з жінок постає перед глядачами у своєму образі. Юна Рожева  – грайлива, жартівлива та сповнена пієтету до поважного віку бабусі. Вона приходить із повітряними кульками, начепивши червоний ніс блазня. Помаранчева, намагаючись догодити Чорній, читає комічні віршовані привітання до ювілею. Для роздратованої та втомленої Червоної все це дійство є марнуванням часу. Самовдоволена  і статечна Фіолетова постає у травестійному образі хатнього генерала з вусами та букетом квітів на лацкані військового френчу.

Після суворого нападу на своїх родичок, Чорна впадає у дитинство. Її образ трансформується, тому стара маразматичка починає викликати співчуття та симпатію. В історичній перспективі постає її довге життя: щасливе дитинство, голод, війна, смерть мами, зрада і любов.

Довгий монолог Чорної розділено між жінками, які почергово проживають у розповіді її життя. На всіх представниць цієї родини чорною тінню лягла війна. Героїні знімають маски, високі підбори, клоунські носи і генеральські френчі. Всі вони стають частинами однієї життєвої драми. Вистава завершується довгим монологом, сповіддю життя на порозі переходу в інший світ.

До речі, жива історія «Кольори» отримала три нагороди фестивалю «Тернопільські театральні вечори. Дебют» – диплом «За режисуру другого ступеня», диплом «За акторський ансамбль» та «За жіночу роль другого плану», що дістався актрисі Лілії Цвєліковій за роль Рожевої.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.