Як купити правильну мінералку

Вибираючи воду, на смак її не спробуєш, тому залишається цілком довіряти інформації на етикетці. Аби уникнути підробок води відомих марок, варто звертати увагу ще й на пляшку, вона зазвичай чимось унікальна.

– Споживач, який купує воду в пляшці, на етикетці має прочитати головну інформацію – це вода питна чи мінеральна, і визначитися, яка саме вода йому потрібна: столова чи лікувально-столова, – зазначає інженер сектору стандартизації та інформаційного забезпечення ДП «Тернопільстандартметрологія» Орися Дмитренко. – Звертайте увагу на покази і протипокази, яка дата розливу і термін придатності, при якій температурі треба зберігати воду.

З крана чи джерела

Справжня мінеральна вода – лише та, яку не піддають обробці, вона потрапляє в пляшку з джерела, продовжує фахівець. Якщо у воду втручаються, це вже штучно-мінералізовані води.

– Таких вод зараз є багато, це просто питні води. Їх виготовляють з артезіанської води чи з води відкритих джерел. Можуть виготовляти і з води водопровідної мережі, – розповідає Орися Дмитренко. – Є спеціальні технології, за якими спочатку воду дехлорують, потім за допомогою осмотичних установок забирають солі, а далі воду домінералізовують, щоб вона мала фізіологічну цінність. Склад мінералів має бути вказаний на етикетці. Такі води теж мають право на існування, тільки вони називаються питними. Їх виробляють за технічними умовами. Такі води дуже часто збагачують йодом, тож його вміст має бути вказаний на етикетці.

Якщо для виробництва штучно-мінералізованої води використали воду з джерела, то має бути вказано місцезнаходження свердловини. Якщо ж її виготовили з водопровідної води, то це теж має бути написано на етикетці. Санітарно-гігієнічні показники такої води регламентує ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної до споживання людиною».

На етикетці питної води фасованої зазначають, як йдеться у цьому документі: «Вода питна», її назва, вид (оброблена, необроблена (природна), штучно-мінералізована, штучно-фторована, штучно-йодована, з оптимальним вмістом мінеральних речовин, газована (сильно-, середньо-, слабо-) чи негазована тощо), склад («вода питна» та перелік доданих речовин, зокрема консервантів, макро- та мікроелементів), фактичні значення показників фізіологічної повноцінності мінерального складу питної води, умови зберігання, об'єм тари, дата виготовлення та дата закінчення терміну придатності до споживання, найменування, місцезнаходження і номери телефонів виробника і місце її виготовлення, вид вихідної води, місцезнаходження підземного джерела питного водопостачання та номер і глибина свердловини, номер партії виробництва, назва нормативного документа, який визначає вимоги щодо якості питної води.

Лікувальні мінеральні води краще купувати в аптеці. Так менша вірогідність підробки. Загальна тенденція така, що більше підробок у маленьких магазинах, на ринках, а не у великих чи мережевих магазинах, аптеках.

– Наприклад, такі води, як «Боржомі», «Єсентуки» чи інші, мають свою фірмову пляшку, у неї особлива форма, – зазначає інженер. – Етикетка, надрукована на виробництві, відрізняється від етикетки, зробленої в кустарних умовах. Також, як правило, фальсифікатори мінералки протипоказів на етикетці не вказують.

Скільки мінералів – на етикетці

Мінеральні води виробляють за держстандартом ДСТУ 878-93 «Води мінеральні природні фасовані. Технічні умови». Крім того, лікувальні мінеральні води мають свій стандарт ще радянського зразка ГОСТ 13273-88 «Води мінеральні питні лікувальні та лікувально-столові. Технічні умови”. Це має бути вказано на етикетці.

– На етикетці мінеральної води зазвичай вказаний ДСТУ 878-93, хоча тепер і в майбутньому можуть вказувати, що її виготовили за ТУ, бо стандарт має 33 зміни. Його мають переробляти, тому наразі досягнули такої домовленості, поки не затвердять новий стандарт, – зазначає інженер.

Держстандарт визначає назви води відповідно до її хімічного складу. Для кожної води є визначена загальна мінералізація, вміст основних іонів і специфічні компоненти. За ступенем мінералізації та наявності специфічних (біологічно-активних компонентів) мінеральні води поділяють на природні столові, лікувально-столові та лікувальні.

Природні столові води мають до 1 г солей на літр, лікувально-столові – 1-8 г/л. Щоправда, є окремі води у цій категорії є і з цифрами 10 г/л. А от в лікувальній воді цей показник – більше 10 г/л.

– Специфічні компоненти обумовлюють особливий вплив води на організм, – зазначає інженер. – Наприклад, бром має заспокійливу дію. Серед таких специфічних компонентів води може бути вуглець чи його солі, а також солі берилію, кремнію та інші.

Також мінералка повинна мати висновок щодо лікувального використання.

– Для того, щоб вода, яку знайшли у свердловині, потрапила на прилавок з маркуванням, що вона має мінеральні властивості, її випробовують. Це роблять в Одесі, в Українському науково-дослідному інституті медичної реабілітації та курортології МОЗ України, – розповідає Орися Дмитренко. – Після висновку фахівців інституту на воду може поширюватися стандарт під певною назвою.

Після 2000-го року ввели такий показник, як протипоказання. Тобто йдеться про те, кому не можна пити певну мінеральну воду. Це виробник має виносити на етикетку. Тож, крім цифр, що показують, скільки грамів мінералів є на літр води, який її хімічний склад, які катіони, аніони, специфічні компоненти, мають бути вказані ще й показання і протипоказання щодо хвороб. Вибираючи лікувально-столові води, варто звертати увагу на фразу: «Вживати за призначенням лікаря або несистематично як столовий напій». Обмежень вживання щодо природної столової води немає, бо там невелика кількість солей, яка ні на що не впливає.

Із залізом псуються швидше

Термін придатності мінеральних вод коливається від чотирьох місяців до року.

– Переважно термін придатності мінеральної води рік, – каже фахівець. – Він залежить від складу солей. Окремі види води придатні чотири чи шість місяців. Наприклад, ті, що мають солі заліза, - лише чотири місяці. Якщо такі води зберігати довше, солі випадають в осад.

На етикетці лікувально-столової мінеральної води також обов’язково має бути зазначено номер свердловини, її адреса і глибина в метрах. Якщо це вода столова, то показники не є обов’язковими, тобто на етикетці таку інформацію можуть не вказувати.

Найкраща упаковка для води – скляні пляшки. Якщо купили воду у пластиковій пляшці – ПЕТФ (поліетилентетрафталат) пляшці, варто звертати увагу, чи вода не має стороннього запаху.

– Деякі мінеральні води, наприклад трускавецькі, мають характерний запах сірководню, але він швидко вивітрюється. Тож якщо є неприємний хімічний запах, це може свідчити про те, що хімічні речовини перейшли з упаковки у воду. Якщо тара неякісна або продукцію неправильно зберігали чи термін придатності перевищений, може бути міграція хімічних сполук у воду, – зазначає співрозмовниця.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.