Корупція в межах норми?

Чому ми ніяк не можемо викоренити корупцію у нашому суспільстві?  Причина банальна і проста – бо ми не вважаємо її проблемою. Зараз ви обуритесь, мовляв, як не вважаємо? Он всі соцдослідження про це свідчать! Ми пишемо про це, виступаємо проти, і взагалі.

От-от, в цьому і вся суть. Це все слова і вони працюють, доки корупціонер десь далеко і він безіменний. А потім ви розмовляєте із знайомим чиновником і киваєте головою на його розповідь про невеличкі суми,які він отримує за сприяння у якихось справах (наприклад, у вчасному, а не затягнутому на кілька днів оформленні документів). "Так, при твоїй зарплаті взяти за це сто гривень – природно! Хай ловлять тих, хто бере суми в тисячах доларів" – кажете йому, причому абсолютно щиро геть не осуджуєте. "Це не хабар, це вдячність" – обґрунтовує лікар, і ви теж схиляєтесь до такої позиції.

От тому корупція у нас жива. Бо ми її виправдовуємо. Ми шукаємо пояснень, чому це не так критично, як здається. Ми досі переконані, що все нормально, доки розмір хабар не завеликий, або це надто нахабна вимога. Але і тоді готові через деякий час після корупційного скандалу шукати виправдання корупціонерам. Так-так, через місяць після резонансного затримання корупціонера м починаємо співати іншої пісні: "А може його підставили? А його просто злили – всі там такі, але затримали лише його… Мабуть це політичне замовлення".

Та яка різниця – замовлення, підстава чи злили? Людина свідомо взяла величезний хабар! Його ж не насильно втискали в її вологу від солодкого передчуття долоню. Цю долоню простягнули з вимогою грошей – і отримали їх. Так, попались. То хай несуть покарання. Один за другим.

Доки ми будемо розуміти хабарників і щиро співчувати пійманим, звільненим з посади, арештованим хабарникам, і бути певним, що вони "відносно нормальні" – доти і корупція житиме. Бо вона зараз – в межах допустимої норми, а має бути у свідомості кожного неприпустимою.

Пора засудити корупцію у всіх її проявах!